Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.

У грудні 2009 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за дистриб’юторським договором № ј-2006 від 17.07.2006 р. у сумі 103 983,38 грн., з яких 48 404, 34 грн. –основний борг, 13 338,23 грн. –пеня, 15 072,32 грн. –3% річних та 27 118,49 грн. –інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.10. 2010 р. (суддя Богатир К.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ЗАТ "Насолода" на користь ТОВ "Артемівське виробничо-комерційне об’єднання здорового харчування "Еко продукт" 90 595,15 грн., з яких 48 404, 34 грн. –основний борг, 15 072,32 грн. –3% річних, 27 118,49 грн. –інфляційні втрати.

В стягненні 13 388,23 грн. пені відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.01.2011 р. (головуючий –Ломовцева Н.В., судді –Колядко Т.М., Скакун О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 08.10.2010 р. скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.01.2011 р., залишивши в силі рішення господарського суду Донецької області від 08.10. 2010 р.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським судом, 17.06.2006 р. сторони уклали дистриб’юторський договір № 1/4-2006 строком дії до 31.12.2007 р., згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність дистриб’ютора товар в асортименті, вказаному у специфікації, що є невід’ємною частиною даного договору, а дистриб’ютор –відповідач зобов’язався прийняти товар, оплатити його вартість та здійснити його реалізацію (дистрибуцію) згідно умов даного договору, додатків та додаткових угод до нього.

Згідно наданих позивачем видаткових накладних за період з 11.06.2007 р. по 24.10.2007 р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 074 723,73 грн.

Отримання товару відповідачем також підтверджується довіреностями, виданими ним на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В порушення п.4.2 договору відповідач не розрахувався повністю протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару і його заборгованість становить 48 404, 34 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами поставку ним товару за видатковою накладною від 24.07.2007 р. № 910 на суму 65 989,44 грн., оскільки не надав товаротранспортні накладні, які є обов’язковими у зв’язку з тим, що п.2.2.5 договору передбачено централізовано-кільцеве перевезення товару, довіреність відповідача на ім’я Флейшера Ю.Е. серії ЯНЮ № 689754 видана з порушенням Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 (z0293-96) , а видаткова накладна № 910 від 24.07.2007 р. не містить посилання на довіреність, за якою отриманий товар.

Проте, погодитися з такими висновками апеляційного господарського суду неможливо, оскільки відповідно до умов договору, зокрема п.4.2 одержання товару відповідачем можливе і на складі постачальника, що мало місце в даному випадку 24.07.2007 р., в зв’язку з чим в відсутня товаротранспортна накладна, але є надана відповідачем своєму працівнику Флейшеру Ю.Е. довіреність, а п.2.2.5 передбачено, що при централізовано-кільцевих перевезеннях товару допускається його відпуск без довіреності.

Неналежне оформлення довіреності відповідачем покладає саме на нього пов’язані з цим негативні наслідки.

Також не може бути підставою відмови у задоволенні позову відсутність у видатковій накладній № 910 від 24.07.2007 р. номера довіреності за якою Флейшер Ю.Е. отримав товар, за наявності самої довіреності.

Вищевказана довіреність надавала йому право одержати у позивача товар в асортименті протягом 24.07.2007 р. –02.08.2007 р. на загальну суму 250 000 грн.

Докази того, що протягом вказаного періоду він отримав у позивача товар на більшу суму в матеріалах справи відсутні.

Крім того, слід зазначити, що борг відповідача за дистриб’юторським договором становить 48 404,34 грн., а товару за вказаною накладною було отримано на суму 65 989,44 грн., що свідчить про часткову оплату ним одержаного товару за вказаною видатковою накладною.

За таких обставин постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною і обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Натомість, місцевий господарський суд відповідно до вимог ст. 43 ГПК України дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності та прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України, п.1.1 дистриб’юторського договору з відповідача 48 404,34 грн., боргу за поставлений товар та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати за час прострочення розрахунку, відмовивши при цьому у зв’язку з пропуском позовної давності у стягненні пені, а тому рішення місцевого господарського суду необхідно залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівське виробничо-комерційне об’єднання здорового харчування "Еко продукт" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04 січня 2011 р. у справі за № 15/333 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Донецької області від 08 жовтня 2010 р.