Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна фірма "Титан"

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

відповідачів –Муравка Т.П.

третьої особи – Ващенко Е.В.

У січні 2010 року ТОВ "Промислово-інвестиційна фірма "Титан" звернулось до господарського суду із позовом про визнання недійсними пунктів 2.13, 3.2.11.2, 3.3.5 та 3.3.6 генерального договору про надання кредитних послуг №210/06/КД/162 від 05.09.2008 року, а також пунктів 2 та 6 додаткової угоди №1 від 05.09.2008 року до генерального договору про надання кредитних послуг №210/06/КД/162 від 05.09.2008 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27 жовтня 2010 року (суддя –Є.Мєзєнцев), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28 грудня 2010 року (головуючий –М.Калантай, судді –І.Алєєва, Н.Дучал), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень у зв’язку з їх невідповідністю нормам матеріального і процесуального права та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач ПАТ "Укрсоцбанк" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Заслухавши пояснення представників відповідача, 3-ї особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та ТОВ "Промислово-комерційна фірма "Титан" (позичальник) 05.09.2008 року був укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг №210/06/КД/162 (договір), за умовами якого кредитор зобов’язався надати позичальнику грошові кошти в наступних валютах: гривня, долар США, євро, російський рубль (кредитні послуги, кредит) в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті доларів США в сумі 329800 (загальний ліміт кредитування), на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов’язався повернути кредит в строки та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до договору, але не більше: 24% річних у гривні, 15,5% річних в доларах США, 15,5% річних в євро, 15% річних в російських рублях, а також сплачувати комісії та у порядку, визначеному тарифами на кредитні послуги, що містяться у додатку 1 до цього договору та є його невід’ємною частиною (п.1. Основних положень договору)

Згідно з пунктом 2 Основних положень надання кредитних послуг за цим договором здійснюється протягом з 05.09.2008 року по 04.09.2013 року включно.

У відповідності до пункту 2.13 договору у разі пролонгації кредиту або його частини в межах строку дії загального ліміту кредитування, з дня, наступного за днем пролонгації, нарахування процентів за кредитом або відповідною його частиною здійснюється в розмірі процентної ставки, встановленої відповідною додатковою угодою до цього договору, збільшеної на 2 (два) пункти в гривні, 1 (один) пункт у доларах США, 1 (один) пункт у євро та 1 (один) пункт у російських рублях.

Пунктом 3.2.11.2 договору встановлено, що кредитор має право відмовитись від укладання додаткових угод до цього договору, якими визначені конкретні умови надання кредитних послуг, у випадках наявності простроченої заборгованості за процентами та/або комісіями .

Згідно з пунктом 3.3.5 договору позичальник зобов’язаний сплачувати кредитору проценти в розмірі, передбаченому у відповідних додаткових угодах до цього договору, але, в будь-якому разі, не більше розміру процентної ставки, встановленого в пункті 1 "Основних положень" даного договору, та комісії в розмірах, зазначених в тарифах, в порядку, визначеному цим договором.

Позичальник зобов’язаний у разі пролонгації кредиту сплачувати кредитору проценти в розмірі, встановленому у пункті 2.13 цього договору (п.3.3.6 договору).

Сторонами 05.09.2008 року була підписана додаткова угода №1 до генерального договору про надання кредитних послуг №210/06/КД/162, пунктом 2 якої передбачено, що надання кредиту буде здійснюватись в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 329800 доларів США зі сплатою 15 процентів річних в доларах США та комісій, в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів за договором, що містяться у додатку № 1 до договору.

Пункт 6 додаткової угоди № 1 від 05.09.08 року до договору встановлює, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок №2062______, відкритий в Макіївському відділенні ДОФ АКБ "Укрсоцбанк".

Необхідність визнання даних положень договору недійсними позивач обґрунтовує тим, що банк, надаючи йому кредит і обслуговуючи його не отримав у НБУ індивідуальної ліцензії для здійснення операцій із іноземною валютою на території України.

Господарські суди правомірно відмовили у задоволенні даного позову, з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За змістом даної статті законодавець встановлює спеціальний режим здійснення розрахунків в іноземній валюті на території України, що повинен регулюватись відповідними нормативними актами.

При ухваленні постанови, апеляційний господарський суд правомірно виходив із того, що згідно з приписами статей 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, в тому числі розміщувати залучені кошти на підставі банківських ліцензій.

Водночас, за статтею 5 Декрету "Про систему валютного регулювання" Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, у тому числі, для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Разом з тим, на даний час законодавець не визначив межі термінів і розміру надання, або одержання кредиту в іноземній валюті.

Згідно з пунктом 1.5 "Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу" (z1429-04) використання іноземної валюти як засобу платежу дозволяється здійснювати без ліцензії (індивідуальної) якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, якому на здійснення таких операцій Національний банк України видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями.

Заперечуючи проти заявленого позову, банк надав суду копію банківської ліцензії та дозвіл на здійснення валютних операцій в томі числі і щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України на власних умовах та на власний ризик, що відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є кредитною операцією.

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у пункті 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України № 275 від 17.07.01 (z0730-01) року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів про наявність у відповідача права на видачу кредиту в іноземній валюті, що зумовлює відсутність підстав для визнання спірних пунктів кредитного договору недійсним з мотивів невідповідності їх змісту чинному законодавству.

Посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги матеріалами справи не підтверджуються, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна фірма "Титан" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 27 жовтня 2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28 грудня 2010 року у справі за № 29/27пд –без змін.