21/13 Про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення - 23.02.2011 Прийняття

У грудні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення 12 027 228,73 грн., з яких 11 789 745,79 грн. - заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. та 237 482,94 грн. –інфляційних витрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 20.04.2005р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг за період з 01.02.2009 року по 30.11.2009 року.

У березні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просило суд стягнути з відповідача 11 789 745,79 грн. основного боргу, 285 129,80 грн. інфляційних втрат, 95 860,99 грн. три відсотки річних та 665 152,15 грн. пені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.03.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства –управління житлового господарства Шевченківського району на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 11 789 745,79 грн. основного боргу, 285 129,80 грн. суму інфляційних витрат, 95 860,99 грн. 3% річних, 665 152,15 грн. пені, 25 500,00 грн. державного мита, та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року рішення місцевого господарського суду від 19.03.2010 року скасовано і прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року скасувати і залишити рішення господарського суду м. Києва від 19.03.2010 року з даної справи без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.04.2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Комунальним підприємством –управління житлового господарства Шевченківського району було укладено Договір №05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого, позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред’явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва (ra1073017-03) , а відповідач зобов’язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України (z0165-94) , Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (z0403-02) , а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з підпунктом 2.2.1. Договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії даного Договору позивач доводить відповідачеві нові тарифи у розрахункових документа без внесення додаткових змін до цього Договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Підпунктом 2.2.2. та підпунктом 2.2.3 Договору передбачено, що оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу. У разі неотримання від позивача поточного місячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до підпункту 2.2.4. Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов’язаний у 10-ти денний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважатиметься безпідставною.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Оплата відповідачем пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Згідно з приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. на загальну суму 32 352 255,19 грн., що підтверджується розрахунком, проведеним відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства на підставі даних розрахункових листів, документів первинного обліку наданих послуг.

Проте, відповідач лише частково оплатив у розмірі 20 562 509,40 грн. вартість отриманих послуг з водопостачання та водовідведення у зазначений період, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 11 789 745,79 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленого договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, приписи ст.ст. 525, 526, 549, 625 ЦК України і те, що відповідач не звертався до позивача для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту, згідно з пп. 2.2.4. Договору, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 11 789 745,79 грн. заборгованості за надані послуги, 285 129,80 грн. інфляційних витрат, 95 860,99 грн. 3% річних та 665 152,15 грн. пені.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов до протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог, то колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції, як такої, що винесена із порушенням норм матеріального права, зокрема не відповідає вимогам чинного законодавства висновок суду апеляційної інстанції про необхідність державної реєстрації розпоряджень КМДА від 30.01.2009р., № 128 від 05.02.2009р. (ra0128017-09) ; № 758 від 30.06.2009р. (ra0758017-09) ; № 980 від 31.08.2009 р. (ra0980017-09) , оскільки відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 (493/92) "Про державну реєстрацію нормативно-правових атів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Постанови Кабінету міністрів України від 28.12.1992 р. №731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер" (731-92-п) рішення органів місцевого самоврядування (зокрема, щодо затвердження тарифів) не підлягають державній реєстрації.