Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді В.М.Палій,

судді І.М.Васищака,

судді В.Л.Цвігун,

розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна

України по Дніпропетровській області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2010р. та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 23.12.2010р.

у справі №8/174-10

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України

по Дніпропетровській області

до Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі

Дніпропетровської філії

про стягнення неустойки за користування орендованим приміщенням

у сумі 6 638,04 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.ЕМ." в особі Дніпропетровської філії і просило суд стягнути з останнього 6638,04 грн. неустойки.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст.ст. 552, 525, 526, 624, 629, 785 ЦК України, ст. 287 ГК України, ст.ст. 5, 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання щодо повернення орендованого майна у зв'язку з припиненням дії укладеного між сторонами договору оренди №12/02-2400-ОД від 01.05.2006р. внаслідок закінчення строку, на який він був укладений.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на сплив скороченого строку позовної давності для стягнення неустойки, стверджує про неотримання від позивача листа-повідомлення відносно припинення дії договору оренди, а також зазначає про продовження його дії, що підтверджується фактом користування відповідачем орендованим майном та сплатою орендних платежів, які позивач приймає без заперечень.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2010р. (суддя Дубінін І.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2010р. (головуючий, суддя Євстигнеєв О.С., судді Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.), у задоволенні позову відмолено з тих підстав, що позивач належним чином не повідомив відповідача про припинення дії договору оренди. Тому останній вважається таким, що продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачено Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами двох інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-2400-ОД від 01.05.2006р., за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно –нежитлове приміщення та частину даху лабораторного корпусу площею 30 (14,9+15,1) кв.м., розташоване за адресою: м.Кривий Ріг, пр.Карла Маркса, 68, на 4-му поверсі та даху 4-х поверхового будинку, що знаходиться на балансі Українського політехнічного технікуму. Договір діє з 01.05.2006р. до 01.04.2007р. включно.

Судами двох інстанцій з'ясовано, що після закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявляла про припинення його дії, тому враховуючи положення ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умови пункту 10.1. договору оренди, його було продовжено з 01.4.2007р. по 01.03.2008р. та з 01.03.2008р. по 01.02.2009р. включно.

Окрім того, додатковою угодою від 31.12.2008р. про внесення змін до договору оренди пункт 10.1 договору сторони виклали в наступній редакції: "Цей договір діє до 01.02.2009р."

Пунктом 7.3. договору оренди передбачено, що позивач зобов'язаний письмово повідомити відповідача, не пізніше, ніж за 30 (тридцять) діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання даного договору.

Згідно п.10.8. договору, у редакції додаткової угоди від 31.12.2008р., чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до пунктів 10.14, 10.15, 10.16 додаткової угоди від 31.12.2008р., у разі припинення цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається відповідачем балансоутримувачу; майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання; обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на відповідача; якщо відповідач не виконує обов'язку щодо повернення майна після припинення договору, позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення.

В силу ч.6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст. 291 ГК України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) .

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Правові наслідки припинення договору оренди також встановлені ст.27 спеціального Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , якою передбачено, що у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неповернення відповідачем орендованого майна після припинення дії договору оренди стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення неустойки, нарахованої за період з 01.02.2009р. по 01.02.2010р. у розмірі 6749,78 грн.

При цьому позивач посилається на те, що листом від 11.02.2009р. №18-03-01201 "Щодо розірвання договору оренди" він повідомив відповідача про припинення договору оренди з 01.02.2009р. у зв'язку з закінченням строку, на який він був укладений (а.с.13).

В підтвердження цього факту позивач надав копію реєстру до зазначеного листа, з якого, як він стверджує, вбачається, що 25.02.2009р. вказаний лист було отримано представником відповідача ОСОБА_1 згідно довіреності.

Між тим, оцінивши надані позивачем докази щодо повідомлення відповідача в межах місячного строку про припинення дії договору оренди, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, суди двох інстанцій встановили, що наданий позивачем реєстр не містить ні номера та дати довіреності, яка надає право на отримання листів, ні посадового становища ОСОБА_1.

Також судом апеляційної інстанції з'ясовано, що зазначений лист позивач надіслав ЗАТ "Київстар ДЖ-ЕС-Ем" за адресою: 03110, м.Київ, пр.Червонозоряний, 51, тоді як договір оренди та додаткові угоди до нього були укладені з Дніпропетровською філією ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", яка знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, пл.Леніна, 1 (зараз пр.Гагаріна, 103-А, про що позивач також був обізнаний).

Матеріалами справи доведено, що після закінчення дії договору відповідач продовжує користуватися орендованим нерухомим майном та сплачувати орендні платежі у відповідності до умов договору, які у відповідних розмірах отримують і позивач, і балансоутримувач.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що договір оренди є продовженим через недотримання позивачем порядку направлення відповідачу повідомлення про припинення дії договору оренди, та вимог ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача передбаченої ч.2 ст. 785 ЦК України неустойки у розмірі подвійної орендної плати.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника не спростовують обставин, встановлених судами двох інстанцій на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини виконання ними своїх зобов'язань, і на яких ґрунтуються висновки судів двох інстанцій. Окрім того, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2010р. у справі №8/174-10 –без змін.