Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з’явився; - відповідача 1 Павліченко Є.В. (дов. №61 від 12.11.2010); - відповідача 2 повідомлений, але не з’явився;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати від 22.02.2011 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходиться дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя –Мирошниченко С.В., судді –Барицька Т.Л., Губенко Н.М.

Відкрите акціонерне товариство "Великолепетський маслозавод" (надалі позивач) звернулося до господарського суду із позовом про визнання недійсною угоди про переведення права боргу та відступлення вимоги від 21.09.2006, укладеної між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Марфін Банк" (відповідач 1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач 2).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.09.2010 у справі №14/202-ПД-09 (суддя Чернявський В.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 (судді: Мишкіна М.А., Пироговський В.Т., Мирошниченко М.А.), визнано недійсною угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, укладену 21.09.2006 між відповідачами у справі.

Відповідач 1, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач 2 подав відзив на касаційну скаргу відповідача 1, в якому підтримує вимоги касаційної скарги.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача 1, в якому заперечує проти її задоволення.

Усіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (v0075600-02) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оспорюваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності правових підстав для визнання недійсною угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги, укладеної 21.09.2006 між відповідачами у справі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 у справі №2-367/2006 року, задоволений позов ВАТ "Морський транспортний банк" (правонаступником якого є відповідач 1); за вказаним рішенням суду з ВАТ "Великолепетиський маслозавод" та ОСОБА_2. стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005 у розмірі 556 033,97 грн., витрати на охорону об'єктів іпотеки і застави у розмірі 1 730,00 грн.; 15.08.2006 видано виконавчий лист на виконання вказаного рішення місцевого загального суду.

21.09.2006 між відповідачами у справі укладена угода про переведення боргу та відступлення права вимоги, предметом якої є передача відповідачем 1 відповідачу 2 права відступлення вимоги, в межах якої відповідач 2 стає боржником/кредитором за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005 згідно з рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 справа №2-367/2006; згідно з цією угодою відповідач 2 одержує право вимагати від позивача належного та реального виконання наступних грошових зобов'язань щодо суми боргу по кредиту –556 033,97 грн., витрат на охорону об'єктів іпотеки і застави у сумі 1 730,00 грн. згідно з рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006.

Місцевий господарський суд, розглядаючи дану справу та задовольняючи позовні вимоги позивача, послався на те, що, зокрема, оспорювана угода укладена з порушенням ст.ст. 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки відповідач 2 не має статусу банківської кредитної установи, не має відповідної ліцензії, а тому не може бути стороною –кредитором за договором банківського кредиту ні на якій стадії виконання договору. Крім того, місцевий господарський суд послався на те, що оспорювана позивачем угода не відповідає ст. 378 ЦПК України та ч. 4 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження".

Апеляційний господарський суд здійснюючи в апеляційному порядку перегляд рішення місцевого господарського суду, в цілому погодився із висновками суду щодо наявності правових підстав для визнання оспорюваної позивачем угоди недійсною, в той же час, не знайшов правових підстав погодитися із висновками місцевого господарського суду про невідповідність спірної угоди ст.ст. 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. 378 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", що не вплинуло на правильність вирішення місцевим господарським судом даної справи по суті.

При прийнятті постанови у справі апеляційний господарський суд згідно з приписами статті 37 ЦПК України, статей 203, 215, 520 ЦК України, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, встановивши, що:

рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 у справі №2-367/2006 стягнуто солідарно з ВАТ "Великолепетиський маслозавод" та ОСОБА_2. на користь відповідача 1 грошові кошти в загальному розмірі 573 900,68 грн., які складаються з заборгованості за кредитним договором, витрат з охорони предметів іпотеки та застави, та державного мита;

за спірною угодою, виходячи з її змісту, відповідачем 1 відступлено відповідачу 2 право вимоги до ВАТ "Великолепетиський маслозавод" в загальному розмірі 573 900,68 грн. з виконання рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 у справі №2-367/2006, позаяк, самим рішенням суду встановлена солідарна відповідальність основного боржника (ВАТ "Великолепетиський маслозавод") та поручителя (ОСОБА_2.), що свідчить про нівелювання сторонами оспорюваної угоди встановленої судом солідарної відповідальності боржників;

станом на дату укладення оспорюваної угоди, виконавче провадження з виконання рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 у справі №2-367/2006 відкрито не було, а тому, заміна кредитора у правовідносинах, встановлених вказаним судовим рішенням, мала відбутися виключно в порядку та з підстав, передбачених у ст. 37 ЦПК України (Процесуальне правонаступництво), чого у даній ситуації вчинено не було,

та дійшов обґрунтованого висновку про правомірність заявленого позивачем позову та достатність правових підстав для визнання недійсною оспорюваної позивачем угоди.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що за оспорюваною позивачем угодою відповідачем 1 було передано відповідачу 2 право вимоги саме за кредитним договором, укладеним з позивачем, а тому й заміна кредитора за вказаним правочином відбувалася в порядку ст.ст. 512, 513 ЦК України, судова колегія зазначає, що як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, зокрема, змістом оспорюваної позивачем угоди, передане відповідачем 1 відповідачу 2 право вимоги стосується виконання саме рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006, про що свідчить обсяг переданих відповідачем 1 відповідачу 2 прав, а саме: за цією угодою ФОП ОСОБА_1. (за договором цесіонарій) одержує право замість ВАТ "Морський транспортний банк" (за договором цедент) вимагати від первісного боржника ВАТ "Великолепетиський маслозавод" належного та реального виконання наступних грошових зобов'язань: в сумі боргу по кредиту 556 033,97 грн., витрат на охорону об'єктів іпотеки та застави 16 136,71 грн. та витрат по оплаті державного мита в сумі 1 730,00 грн., судових витрат, а всього 573 900,68 грн. згідно рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 по справі №3-367/2006 (п. 4 угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги).

Крім того, є необґрунтованими доводи скаржника про безпідставність застосування судом апеляційної інстанції приписів ст. 37 ЦПК України, оскільки, як стверджує скаржник, цивільний процес щодо розгляду справи №2-367/2006 Великолепетиського районного суду Херсонської області закінчений, а тому, ні про яке правонаступництво в порядку ст. 37 ЦПК України не може йти мова, адже така позиція скаржника суперечить позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.11.2005 у господарській справі №14/397, відповідно до якої, виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України (1798-12) та Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) . Виходячи із чого, та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, про які вказувалося вище, а саме: відсутність виконавчого провадження з виконання рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області у справі №2-367/2007, що виключає заміну сторони у разі її вибуття у встановленому рішенням правовідношення в порядку Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , в даному випадку, заміна сторони у встановленому рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області у справі №2-367/2007 правовідношенні, мала відбуватися виключно в порядку та з підстав, встановлених у ст. 37 ЦПК України, чого у даній не мало місця.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних в матеріалах доказів, яким вже дана судами попередніх інстанцій оцінка, та не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних ними судових рішеннях. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, прийняті судами попередніх інстанцій судові рішення у даній справі, відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного банку "Марфін Банк" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 та рішення господарського суду Херсонської області від 21.09.2010 у справі №14/202-ПД-09 залишити без змін.