Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Мультітрейд" на постанову та рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2012 року у справі господарського суду № 40/5005/8435/2012 Дніпропетровської областіза позовомТОВ "Мультітрейд" до ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 104 041, 58 грн.у судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Мультітрейд":Соколова Н.В. (довіреність №01/04 від 01.04.2013 року), ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат": Кучерява С.О. (довіреність №52-16/91 від 28.12.2012 року).

01.10.2012 року ТОВ "Мультітрейд" (далі - позивач) звернулося з позовом до ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідача) про стягнення 102 000 грн. (67 268, 09 грн. інфляційних втрат та 34 731, 59 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи невиконанням відповідачем зобов'язань зі сплати позивачу інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 617 184, 92 грн., нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), у зв'язку з несплатою відповідачем суми основного боргу за договором поставки природного газу, стягненої на користь позивача на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2003 року у справі №6/458 (а.с. 2 - 6).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2012 року порушено провадження у справі №40/5005/8435/2012 за цим позовом, справу призначено до розгляду в засіданні на 23.10.2012 року; судове засідання у справі відкладалося ухвалами від 23.10.2012 року та від 15.11.2012 року (а.с. 1, 37, 53).

Заявою від 14.11.2012 року позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 104 041, 58 грн., в тому числі 69 309, 99 грн. інфляційних втрат і 34 731, 59 грн. - 3% річних, та витрати зі сплати судового збору (а.с. 38 - 45).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2012 року (суддя Красота О.І.) в задоволенні позову відмовлено з підстав повторного нарахування позивачем, в порушення приписів частини 2 статті 625 ЦК України, інфляційних втрат та 3% річних на суму попередньо стягнутих з відповідача на підставі рішення суду інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з простроченням виконання основного зобов'язання за договором (а.с. 57 - 59).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 29.11.2012 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Прокопенко А.Є., суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2012 року у справі №40/5005/8435/2012 - без змін з тих же підстав (а.с. 87 - 88).

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року та рішення суду першої інстанції від 29.11.2012 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача сплачений судовий збір, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 519, 526, 598, 599, 612, 625, 694 ЦК України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

При цьому, скаржник зазначив про необґрунтованість висновків судів про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України, з огляду на те, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому кредитор вправі звернутися до боржника з вимогою про відшкодування грошових коштів, знецінених у зв'язку з інфляційними процесами, та 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

При цьому, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на присуджені судом до стягнення суми інфляційних втрат, 3% річних, пені та судових витрат не передбачено частиною 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1, 2 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2003 року у справі №6/458, залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2004 року, позовні вимоги ТОВ "Мультітрейд" до ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено, стягнено з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "Мультітрейд" 4 182 285, 69 грн. основного боргу, 176 954, 08 грн. інфляційних, 237 530, 91 річних та судові витрати; 14.11.2003 року видано судовий наказ на виконання зазначеного рішення суду (а.с. 10 - 13, 14, 16).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2009 року у справі №5/209-09 позовні вимоги ТОВ "Мультітрейд" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в сумі 627 153, 66 грн., нарахованих на суму основної заборгованості, визнаної судом у справі №6/458, задоволено частково, стягнено з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 365 163, 79 грн. інфляційних втрат, 67 034, 28 грн. - 3% річних та судові витрати у справі (а.с. 18).

Судами встановлено, що Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2009 року у справі №5/209-09 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2009 року змінено, стягнено з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "Мультітрейд" 534 341, 29 грн. інфляційних втрат, 82 843, 63 грн. - 3% річних та судові витрати у справі; 27.10.2009 року видано судовий наказ на виконання зазначених судових рішень у справі №5/209-09 (а.с. 19 - 20).

З огляду на невиконання відповідачем судового рішення від 15.10.2009 року у справі №5/209-09 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 617 184, 92 грн., нарахованих на суму основного боргу за договором поставки природного газу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, в розмірі 104 041, 58 грн., з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Розглянувши позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, мотивуючи тим, що позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних на суму попередньо стягнутих з відповідача за рішенням суду інфляційних втрат та 3% річних, що суперечить приписам частини 2 статті 625 ЦК України, якими передбачено можливість застосування індексу інфляції та нарахування 3% річних тільки на суму основного боргу.

Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд повністю погодився з висновками суду першої інстанції та не знайшов правових підстав для скасування прийнятого у справі рішення від 29.11.2012 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає про те, що кредитор вправі звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу, оскільки відповідно до статті 599 ЦК України та статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тому в разі невиконання боржником грошового зобов'язання після ухвалення рішення про повернення боргу, правомірними є вимоги кредитора про застосування до боржника відповідальності за порушення основного грошового зобов'язання, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Однак, доводи скаржника про можливість нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму попередньо стягнутих за рішенням суду інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими, оскільки приписи частини 2 статті 625 ЦК України поширюються виключно на правовідносини з прострочення виконання основного грошового зобов'язання, тому інфляційні втрати та проценти за користування чужими грошовими коштами можуть нараховуватися виключно на суму основного боргу.

Доводи скаржника про застосування принципу "геометричної прогресії" при нарахуванні інфляційних та річних на суму основного боргу, який передбачає включення до загальної суми боргу інфляційних втрат за кожний попередній період, не спростовують правильності висновків судів, оскільки в даному конкретному випадку позивач обрав спосіб захисту свого майнового права шляхом нарахування інфляційних та річних не на суму основного боргу, а на суму попередньо стягнутих за рішенням суду інфляційних втрат та річних.

З огляду на встановлене судами та вірне застосування ними норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу ТОВ "Мультітрейд" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2012 року у справі №40/5005/8435/2012 залишити без змін.