Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Садове товариство "Блакитна затока" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним рішення голови правління Садового товариства "Блакитна затока", оформленого листом від 02.06.2004 року № 58 з моменту його прийняття та про визнання недійсним розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.05.2005 року №756 (ra0756017-05) "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Києва об'єктів енергопостачання садових товариств" в частині безоплатного прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Києва з наступною передачею у володіння та користування ВАТ "Акціонерна енергетична компанія "Київенерго" об'єктів енергопостачання Садового товариства "Блакитна затока" Харківського району міста Києва: 1.1. КТП-1281 –обладнання, рік побудови 1960; 1.2. силовий трансформатор ТМ-320 кВА, рік побудови 1958; 1.3. ПЛ-10кВ ТП 1281-Р.24, рік побудови 1960; про визнання права власності за позивачем на наступні об'єкти енергопостачання: 1.Трансформаторну станцію ТП-1281, потужністю трансформатора 315 кВт, заводський № 60585400А 10000/380 (КТП-1281 –обладнання, рік побудови –1960 та силовий трансформатор ТМ-320 кВА, рік побудови 1958), та на ній змонтовані електрощит ПЩО 3380 В двоблочна секція, лічильник активної енергії ТИП СА4У-ИС72М № 37840, лічильник реактивної електроенергії ТИП СР4У-И673М № 71623, амперметр (3 штуки), вольтметр (1 штука), роз'єднувач 10 кВ (1 штука); 2. Високовольтну електролінію (ПЛ-10 кВ ТП 1281-Р.24, рік побудови 1960, довжина 2500п/м) від роз'єднувача № 24 до ТП 1281 довжиною 2500п.м. у складі анкерні опори металеві через затоку (2 штуки), бетонні опори (2 штуки), дерев'яні опори з розрядниками та алюмінієвим проводом АС-120 2500п.м. (5 штук).

Позивач просив поновити строк позовної давності для захисту порушеного права, визнавши поважними причини його пропуску.

Позовні вимоги вмотивовано правовою природою спірних рішення голови правління та розпорядження виконавчого органу як правочину, спрямованого на відчуження майна, їх невідповідністю приписам чинного законодавства, оскільки рішення голови правління позивача про передачу у комунальну власність об'єктів енергопостачання прийнято з перевищенням повноважень, наданих йому статутними документами, а відповідні рішення виконавчого органу прийняті всупереч положенням Конституції України (254к/96-ВР) про непорушність права власності.

Відповідач та треті особи на стороні відповідача відхилили позов, вважаючи, що голова правління садового товариства діяв у межах наданих йому повноважень щодо списання застарілого майна, яким є спірне обладнання; спірне рішення відповідає чинному законодавству.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 (суддя Паламар П.І.) позов задоволено частково; визнано недійсним лист голови правління Садового товариства "Блакитна затока" Харківського району м. Києва № 58 від 02.06.2004 року; розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.05.2005 року № 756 (ra0756017-05) "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Києва об'єктів енергопостачання садових товариств" в частині безоплатного прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва з наступною передачею у володіння та користування ВАТ "Акціонерна енергетична компанія "Київенерго" об'єктів енергопостачання Садового товариства "Блакитна затока"; з відповідача стягнуто на користь позивача 209,33 грн. судових витрат; у позові в іншій частині відмовлено.

Судове рішення в частині задоволення позовних вимог вмотивовано встановленими обставинами справи про вчинення договору дарування, оформленого спірними листом голови правління та розпорядженням відповідача, вчинено від імені позивача представником, що діяв з перевищенням наданих йому повноважень; відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності, суд зазначив про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права за передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України наслідків недійсності правочину.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року (судді: Сотніков С.В. –головуючий, Дзюбко П.О.. Пантелієнко В.О.) рішення суду першої інстанції змінено в частині визнання недійсним листа голови правління Садового товариства "Блакитна затока" Харківського району м. Києва № 58 від 02 06.2004 року; викладено пункт 1 абзацу 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 року у справі № 48/4-42/182 у наступній редакції: "Визнати недійсним договір дарування, що оформлений у формі листа голови правління Садового товариства "Блакитна затока" Харківського району м. Києва від 02.06.2004 року про безкоштовну передачу усієї належної Садовому товариству електромережі на території садового товариства в урочищі "Острів водників" у Голосіївському районі міста Києва на баланс територіальної громади міста Києва та передачу в управління компанії"Київенерго"" в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з обставинами справи, встановленими місцевим господарським судом, водночас вказав на помилковість прийняття судового рішення щодо недійсності документу, яким оформлено правочин, а не самого правочину.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності, Садове товариства "Блакитна затока" Харківського району м. Києва подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення в цій частині та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами статей 11, 16, 392, 393 Цивільного кодексу України, статті 41 Конституції України.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" та Київська міська рада подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги, в яких просять рішення та постанову в даній справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційні скарги вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, оскільки всупереч статті 393 Цивільного кодексу України було скасовано розпорядження відповідача, що не порушувало права позивача та було прийнято відповідно до вимог чинного законодавства; судами не досліджено факт щодо кількості членів правління та кількості членів товариства на момент складання протоколу від 29.02.2004 року, не враховано відсутність підстав для відповідальності відповідача за рішення уповноваженого органу позивача, порушення відповідачем прав чи законних інтересів позивача.

Учасники спору не надали відзиви на касаційні скарги; у судовому засіданні представники Садового товариства "Блакитна затока" та Київської міської ради підтримали доводи власних касаційної скарг; інші учасник спору не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника позивача та третьої особи, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставою для скасування або зміни судових рішень судів попередніх інстанцій є порушення або неправильне застосування ними норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, рішенням Київської міської ради від 30.11.2000 року № 106/1083 (ra_106023-00) "Про впорядкування прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчого житлового фонду та інженерних мереж" виконавчому органу Київської міської ради делеговано повноваження за погодженням з постійною комісією Київради з питань власності вирішувати питання, пов'язані з прийняттям та передачею об'єктів відомчого житлового фонду разом з вбудованими та прибудованим нежитловим приміщеннями, службового житла, майна житлово-експлуатаційних та комунальних підприємств, які обслуговували цей фонд, інженерних мереж житлового та нежитлового фонду, споруд та обладнання на них, ремонтно-будівельних баз, майстерень, транспортних засобів, прибиральної та іншої техніки, об'єктів благоустрою, які розташовані на території міста Києва, а також об'єктів соціальної сфери незалежно від місця їх розташування, з укладанням відповідних угод про володіння і користування комунальним майном.

У ході приватизації майна підприємства Київського суднобудівного-судноремонтного заводу 14.04.1993 року ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" було придбано цілісний майновий комплекс підприємства, до складу якого входила, зокрема, трансформаторна підстанція ТП 1281, лінія електропередач 10 кВт від роз'єднувача 281 до трансформаторної підстанції ТП 1281 протяжністю 2,5км.

14.05.2004 року ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" уклав з Садовим товариством "Блакитна затока" договір купівлі-продажу № 16, на виконання якого 26.05.2004 року передав садовому товариству трансформаторну станцію ТП-1281 потужністю трансформатора 315 кВт, заводський номер 60685400А 10000/380, та змонтовані на ній електрощит ПЩО 3 380 В двоблочна секція, лічильник активної енергії ТИП СА4У-ИС72М № 37840, лічильник реактивної енергії ТИП СР4У-И673М № 71623, амперметр 3 шт., вольтметр, роз'єднувач 10 кВ; високовольтну електролінію від роз'єднувача № 24 до ТП 1281 довжиною 2500м.п. у складі двох анкерних опор металевих через затоку, двох бетонних опор, п'яти дерев'яних опор з розрядниками та алюмінієвим проводом АС-120 2500м; відтак Садове товариство набуло право власності на зазначене майно.

Апеляційним господарським судом встановлено, що за пунктом 3.1 Статуту Садового товариства його власністю є належні йому системи електро-, водо- та газозабезпечення, переробні пункти, сховища, торгові кіоски, столярні та ремонтні майстерні, сільськогосподарські машини та транспортні засоби, робоча та продуктивна худоба та інші засоби виробництва, об'єкти культурно-побутового призначення, збудовані чи придбані за рахунок коштів товариства. Передача майна Садового товариства державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям за пунктом 3.6 Статуту може мати місце виключно за згодою загальних зборів (зборів уповноважених) членів товариства.

Повноваження голови правління Садового товариства передбачені пунктом 4.9 Статуту товариства, за яким голова правління забезпечує виконання рішення загальних зборів (зборів уповноважених) члені товариства та правління товариства, представляє товариство в стосунках з державними органами та іншими установами та організаціями, має право складати від імені товариства без особливого на те доручення угоди в межах прибутково-видаткового кошторису, видавати доручення, відкривати поточний рахунок підприємства в установах банку.

02.06.2004 року головою правління та бухгалтером Садового товариства "Блакитна затока" на адресу Київської міської ради було направлено лист № 58 про прийняття рішення про безкоштовну передачу усієї належної Садовому товариству електромережі на території садового товариства в урочищі "Острів водників" у Голосіївському районі міста Києва на баланс територіальної громади міста Києва та передачу в управління компанії "Київенерго"; в додатку до цього листа значиться копія Статуту товариства та витяг з протоколу про підсумки голосування членів садового товариства з питання передачі електромережі на баланс міста.

05.05.2005 року Київська міська державна адміністрація, виходячи з делегованих їй повноважень, прийняла розпорядження № 756 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва об'єктів енергопостачання садових товариств" (ra0756017-05) , яким вирішено прийняти безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва і передати у володіння та користування на умовах, визначених відповідною угодою, акціонерній компанії "Київенерго" об'єкти енергопостачання садових товариств згідно з додатком.

У пункті 5 додатку зазначено об'єкти садового товариства "Блакитна затока": КТП01281 –обладнання, 1960 року побудови, силовий трансформатор ТМ-320 кВА, 1958 року побудови, ПЛ-10 кВ ТП 1281-Р.24, довжиною 2500п/м, 1960 року побудови.

16.09.2005 року Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" видало наказ № 287 про прийняття спірного майна в експлуатацію та відображення його у власному бухгалтерському обліку, а за розпорядженням № 312 від 07.10.2006 року прийняло на баланс.

Дослідивши зміст листа № 58 від 02.06.2004 року, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про укладення позивачем та відповідачем правочину, на якого розповсюджуються вимоги щодо дійсності правочинів, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України; натомість розпорядження майном Садового товариства здійснено з перевищенням повноважень голови правління Товариства, за відсутності доказів прийняття членами садового товариства рішення про відчуження належних товариству об'єктів електропостачання та наступного схвалення цих дій товариством; судами зазначено, що витяг з протоколу № 30 засідання правління від 29.02.2004 року не підтверджує існування рішення загальних зборів товариства позивача про погодження відчуження об'єктів електропостачання відповідно до вимог статуту.

Відмовляючи у позові про визнання права власності на спірне майно, суди виходили з відсутності підстав для застосування положень статті 392 Цивільного кодексу України для захисту порушеного (а не оспорюваного чи невизнаного) права позивача; відсутності у позові доводів про оспорювання права власності.

За статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, та інші правочини; правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків.

Відтак суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про вчинення сторонами даного спору правочину, наслідком якого стало припинення права власності позивача на спірне майно.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за його захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом; до таких способів відноситься також визнання правочину недійсним. Відповідно частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що заперечувати дійсність правочину може одна із сторін чи заінтересована особа на підставах, встановлених законом; розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права чи охоронюваного законом інтересу позивача та наявність підстав недійсності правочину відповідно до підстав поданого позову.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання правочину недійсним та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін правочину, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

На підставі повно та достовірно встановлених обставин справи щодо обсягу повноважень голови правління статутного товариства суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірний правочин вчинено представником з перевищенням наданим йому повноважень, а докази наступного схвалення цього правочину садовим товариством відсутні.

За приписами статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником юридичної особи з перевищенням повноважень, створює, змінює та припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

З встановлених судами обставин справи та наведених у позовній заяві підстав звернення з позовом вбачається, що правочин, вчинений головою правління, не відповідав внутрішній волі Садового товариства "Блакитна затока" як учасника правочину.

Доводи касаційних скарг третіх осіб про недоведеність порушених прав позивача у даному спорі є помилковими, оскільки прийняття актів про розпорядження спірним майном порушує право володіння та користування таким майном, як складові права власності.

Водночас слід зазначити, що за статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою; такий позов пред'являється як превентивний, коли право власності не порушено.

Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування у даному спорі статті 392 Цивільного кодексу України, враховуючи зміст прав, за захистом яких звернувся позивач, та визначені законодавством наслідки недійсності правочину, є законними та обґрунтованими.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд, розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, підстави, наведені в якості недійсності правочину, дійшовши законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи касаційних скарг суперечать положенням чинного законодавства та зводяться до переоцінки обставин справи, належно встановлених судами.

постанова апеляційного господарського суду відповідає положенням статей 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, відтак підстав для її скасування з наведених у касаційній скарзі мотивів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Садового товариства "Блакитна затока" Харківського району м. Києва, Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" та Київської міської ради" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року у справі №48/4-42/182 Господарського суду міста Києва залишити без змін.