Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Волноваське районне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Підприємства Волноваської виправної колонії №120 Управління Департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області 17177,78 грн., з яких заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 8035,51грн., пеня в сумі 9142,27 грн.

Позов обгрунтований порушенням відповідачем статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щодо своєчасної та у повному обсязі сплати страхових внесків.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.05.06р. з Підприємства Волноваської виправної колонії №120 Управління Департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області на користь Волноваського районного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області стягнуто заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 8 035,51 грн., пеню в сумі 6 741,75 грн. та державне мито в сумі 147,77 грн. на користь державного бюджету України.

Ухвалою від 26.07.06р. господарський суд задовольнив заяву Підприємства Волноваської виправної колонії № 120 Управління Департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, щодо розстрочення виконання рішення суду від 18.05.06р. на три місяці рівними частинами.

Відповідач звернувся до господарського суду із заявою в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про надання розстрочки виконання рішення у справі №33/33 від 18.05.06р. строком на 24 (двадцять чотири) місяці шляхом погашення суми заборгованості рівними частками по 280 грн. 91 коп. щомісячно, на строк до 09.12.12р.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. (суддя: Підченко Ю.О.) задовольнив заяву Підприємства Волноваської виправної колонії №120 Управління Департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області про надання розстрочки виконання рішення у справі №33/33 від 18.05.2010р. строком на 24 місяці шляхом погашення суми заборгованості рівними частками по 280,91грн. щомісячно, на строк до 09.12.2012р.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, статтями 1, 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ІV (зі змінами та доповненнями); та врахуванням правового статусу відповідача, його скрутного становища, та необхідністю утримання спецконтингенту за кошти, отримані від господарської діяльності з посиланням на такі обставини, що боржником оплачено основний борг в сумі 8035,51грн., і станом на 01.10.2010р. має кредиторську заборгованість за готову продукцію в сумі 1266грн., що свідчить про можливість останнього сплачувати заборгованість частками за встановленою розстрочкою; що одноразове стягнення з боржника пені в сумі 6741,75грн. призведе до вкрай негативних наслідків.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2011р. (судді: Алєєва І.В. -головуючий, Величко Н.Л., Москальова І.В.) ухвалу господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. залишено без змін з огляду на її законність та обгрунтованість.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Волноваське районне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2011р., мотивуючи скаргу неправильним застосуванням судовими інстанціями підпункту 14.4.3 статті 3 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", приписів Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (зі змінами та доповненнями), Інструкції "Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України", затвердженої постановою Правління Фонду від 12.07.2007р. №36 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.08.2007р. за №867/14134 (z0867-07) та інших нормативних актів щодо соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Скаржник вважає, що вказаними нормативними актами не передбачено розстрочення сплати страхових внесків, окрім цього скаржник посилається на те, що судом помилково прийнято як виняткові обставини, що унеможливлюють виконання рішення місцевого суду, що боржником не представлено документів в обгрунтування своїх доводів, доказів щодо можливості виконання судового рішення в зазначений строк, та судом не встановлено обставини, що обгрунтовують спроможність боржника виконати постанову суду.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав; сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Згідно частини 1 статті 121 цього Кодексу при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Надане суду процесуальне право має кореспондуватися з правовою природою стягуваної суми та законом, який регулює порядок розстрочення, відстрочення, що містяться у спеціальних нормах. Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) встановлено одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків.

Відповідно до статті 52 вказаного Закону страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

Пунктом 1.3 статті 1 цього Закону визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 5.1 пункту 5 Інструкції "Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України", затвердженої постановою Правління Фонду від 12.07.2007р. №36 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.08.2007р. за №867/14134 (z0867-07) (діючої на час прийняття рішення по справі) визначено, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Відповідно до підпункту 14.4.3 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (діючого на час прийняття оскаржуваних судових актів) розстрочення, відстрочення не можуть надаватися чи встановлюватися щодо податкових зобов'язань із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов'язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено законами з цих податків, зборів (обов'язкових платежів) або цим Законом (2181-14) .

Судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги, що судові рішення не містять обгрунтування з посиланням на нормативно-правові акти, які передбачають підстави для надання розстрочення сплати страхових внесків.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та ухвалі місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій всупереч статям 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не надали правову оцінку взаємовідносинам сторін у даному спорі та неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на вищенаведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваних ухвали та постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 4 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Волноваського районного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2011р. у справі № 33/33 Господарського суду Донецької області та ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. скасувати.