Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянув касаційну скаргу

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків

У справі взяли участь представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача:Різник С.Г., довір. у справі

Генеральної Прокуратури України: Ходаківський М.П., посв. №147

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2010 року (суддя Т. Загинайко), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року (судді В. Головко, А. Логвиненко, Т. Стрелець), в задоволенні позовних вимог про внесення змін в договір оренди земельної ділянки від 18.07.03 року відмовлено за відсутності законних підстав.

Заступник прокурора Дніпропетровської області в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення. Вважає, що судові акти не відповідають вимогам ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 7 Закону України "Про плату землю", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року №309-VI (309-17) , рішенню Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 року №39/35 щодо приведення діючих договорів оренди земельних ділянок у відповідність до вимог чинного законодавства. В усіх договорах землі, у тому числі укладених до 01.01.2008 року, розмір річної орендної плати за землю (крім земель сільськогосподарського призначення ) не повинен бути меншим трикратного розміру земельного податку, встановленого законом №2535-ХІІ (2535-12) .

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між позивачем - Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та відповідачем –акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (орендарем) 18.07.2003р. було укладено договір оренди земельної ділянки за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду для фактичного розміщення хімічної лабораторії земельну ділянку площею 0,1709га, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Сухий острів,3, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 81361002 згідно з планом земельної ділянки. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за №3201.

Згідно п.2.1 договору земельна ділянка передається до 07.08.2017р. Після закінчення терміну договору його дія скінчується.

Відповідно до пункту 3.2 Договору орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно (до 30 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.

Відповідно до п.3.3. договору розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008р. №309-УІ (309-17) внесені зміни до ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", а саме було встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою, для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) , для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) .

Дніпропетровська міська рада направила на адресу відповідача вимогу про внесення відповідних змін до договору оренди землі щодо орендної плати на підставі рішення міськради №39/35 від 06.08.08р.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для зміни договору оренди землі, укладеного у 2003 році, у зв'язку зі зміною законодавства у червні 2008 року, та з підстав передбачених ст. 652 ЦК України.

На спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про плату за землю" (2535-12) , де в ст. 2 зазначено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

В ст. 21 Закону України "Про оренду землі" вказано, що обчислення розміру орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у фізичних та юридичних осіб переглядається за згодою сторін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони домовились в договорі про перегляд плати за землю у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що як умовами укладеного між сторонами договору оренди так і приписами закону не передбачено такої підстави для зміни розміру орендної плати на якій наполягає позивач.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 3 червня 2008 року №309-VI (309-17) внесено зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорії земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) .

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Попередні судові інстанції не звернули увагу на те, що сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанова ВСУ від 27.12.10 №27/15-10).

З огляду на досліджені обставини справи та діючи норми матеріального права, зазначений вище висновок судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає висловленим без повного дослідження обставин справи та надання їм належної правової оцінки.

Зокрема, суди не звернули увагу на те, що відповідно ст. 14 Закону України "Про оренду землі" типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Статтею 2 цього закону встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним Кодексом України (2768-14) , цивільним Кодексом України, цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі..

Тобто правовідносини оренди землі є одним з видів цивільних правовідносин і підлягають регулюванню в т. ч. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (309-17) .

Дія актів цивільного законодавства регулюється ст. 5 ЦК України.

Щодо порядку досудового врегулювання спору.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 (v015p710-02) №15-рп у справі №1-2/2002 у справі за конституційним зверненням ТзОВ "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України було визначено, що ч.2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист.

Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатись до суду за його вирішенням. При цьому право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб’єктом правовідносин інших засобів правового захисту.

За таких обставин, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати наведене вище, з'ясувати наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інт. держави в особі Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.10 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.10 у справі № 6/271-10 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.