Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

ВАТ "Концерн Стирол" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе" про стягнення суми збитків в розмірі 23 406 642 грн. 04 коп. у зв’язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором підряду № 4/169 від 24.03.2006. В ході слухання справи позивач зменшив суму позовних вимог і просив стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 19 719 429 грн. 04 коп.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.08.2010 у справі №16/456-08 (суддя Левченко П.І.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2010 (колегія суддів: головуючий Погребняк В.Я., Слободін М.М., Шевель О.В.), відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

У касаційній скарзі ВАТ "Концерн Стирол" просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 26.08.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2010 у справі № 16/456-08, а справу направити до на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Вищим господарським судом України ухвалою від 31.01.2011 у справі №16/456-08 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати ВГСУ від 21.02.2011 по справі №16/456-08 призначено наступний склад колегії суддів: головуючий –Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з досліджених господарськими судами попередніх інстанцій матеріалів справи, 24.03.2006 між ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе" (покупець) та ВАТ "Концерн Стирол" (постачальник) укладено договір №4/169, відповідно до умов якого (п.1.1) постачальник зобов’язується виготовити і передати у власність покупцю, а покупець зобов’язується сплатити і прийняти на умовах даного договору товар, якісні і кількісні характеристики якого, а також вартість, викладені в специфікації.

Пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 28.08.2006 до договору № 4/169 поставку продукції було доповнено специфікацією № 2, у відповідності до якої відповідач зобов'язався поставити позивачу наступний товар: кран кульовий DN 300 РN 420 РП НУ в кількості 2 шт., кран кульовий DN 350 РN 420 РП НУ в кількості 1 шт. та кран кульовий DN 400 РN 420 РП НУ в кількості 3 шт.

Відповідно до п.5.4 договору зобов’язання відповідача є виконаними в повному обсязі після поставки товару.

Як встановлено господарськими судами, протягом 2006 –2007 років відповідач поставив позивачу товар відповідно до специфікацій 1 та 2 в повному обсязі. Будь-які зауваження при прийомці товару (по якості або кількості) у замовника були відсутні.

31.10.2007 під час експлуатації на технологічній установці дегідратації синтезу –газу у виробництві аміаку на ділянці 3 Об’єднаного аміачного заводу позивача вийшов з ладу поставлений відповідачем кран кульовий DN 300 РN 420 РП НУ, про що сторонами був складений акт від 01.11.2007.

12.12.2007 під час експлуатації на технологічній установці дегідратації синтезу –газу у виробництві аміаку на ділянці 1-В Об’єднаного аміачного заводу позивача вийшов з ладу поставлений відповідачем кран кульовий DN 350 РN 420 РП НУ, про що сторонами був складений акт від 14-15.12.2007.

Висновками експерта Донецького відділення Торгово-промислової палати №552 від 01.11.2007 та № 675 від 13.12.2007 було зафіксовано, що розгерметизація крану кульового DN 300 РN 420 РП НУ та DN 350 РN 420 РП НУ стало причиною зупинки контуру синтезу газу та агрегату по виробництву аміаку на ділянці 1-В Об’єднаного аміачного заводу позивача.

Висновок № 675 експерта Донецького відділення Торгово-промислової палати від 13.12.2007 не містить тверджень щодо причин виходу кранів кульових з ладу.

Господарськими судами встановлено, що для з'ясування причин виходу з ладу кранів кульових, діючи у відповідності до висновків актів про вихід кранів кульових з ладу від 07.11.2007 та від 14-15.12.2007 про необхідність дослідження кранів в стаціонарних умовах відповідача, а також з метою попередження виходу з ладу інших кранів, позивач за актами прийому-передачі від 04.11.2007, від 14.11.2007, від 15.11.2007, від 10.01.2008 та від 10.10.2008 передав відповідачу усі поставлені йому за договором № 4/169 крани кульові.

Двома актами розбирання та дослідження технічного стану кранів кульових від 22.01.2008 та від 23.01.2008, підписаними представниками позивача, відповідача та ТОВ ВКП "Сіал Джет Україна", встановлена точна причина виходу кранів кульових з ладу, а саме: руйнування матеріалу ущільнюючих кілець вузлу ущільнення "кришка-корпус" та "сідло-корпус". Ці висновки відповідають попереднім висновкам про руйнування ущільнюючих елементів, викладеним в актах про вихід кранів з ладу від 01.11.2007 та від 14-15.12.2007.

Листом від 28.05.2008 № 09/5-155 ВАТ "Концерн Стирол" запропоновано ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе" укласти додаткову угоду про заміну ущільнюючих елементів за рахунок позивача. Пунктом 2 даного листа встановлено, що гарантійні зобов’язання відповідача повинні виникнутися тільки після заміни ущільнюючих елементів.

Як встановлено господарськими судами, 31.12.2008 між сторонами укладена додаткова угода № 4 до договору № 4/169 від 24.03.2006, відповідно до п.1.1 якої сторони встановили, що роботи по доробці кранів кульових (заміна ущільнюючих елементів) не входять в гарантійні зобов’язання виробника (ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе").

На виконання вимог додаткової угоди № 4 від 03.11.2008 відповідач виконав доробку кранів кульових та за актом від 29.10.2009 передав останні позивачу, а позивач прийняв виконані відповідачем роботи по доробці кранів кульових та здійснив оплату за виконані відповідачем роботи по доробці кранів кульових.

Як встановлено господарськими судами, в ході виконання договору підряду позивач претензій щодо відступлення відповідачем від його умов не пред’являв і на такі факти у позові не посилається.

З урахуванням встановленого господарськими судами попередніх інстанцій та визнаного сторонами факту прийняття результату виконаних робіт замовником без будь-яких зауважень зобов’язання виконавця за договором є виконаними в повному обсязі (п.5.4 договору).

Таким чином, відповідно до принципу обов’язковості договору, закріпленого в ст. 629 ЦК України, право вимоги позивача може ґрунтуватися тільки на гарантійних зобов’язаннях, які існують після передання товару позивачу.

Підписання сторонами додаткової угоди № 4 до договору № 4/169 свідчить про відсутність гарантійних зобов’язань відповідача, оскільки сторони визнали випадок не гарантійним, а якість товару визнали належною.

Суди визначили з посиланням на ст.ст. 22, 623 ЦК України, що твердження позивача про неналежне виконання відповідачем свого зобов’язання та вимоги про стягнення збитків не ґрунтуються на встановлених у справі обставинах і не підтверджено відповідними доказами.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З матеріалів справи, досліджених господарськими судами попередніх інстанцій, вбачається необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків. Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за встановленими господарськими судами обставинами справи сторонами визначено відсутність вини відповідача у виході кранів з ладу, випадки кваліфіковані як не гарантійні у спеціальній угоді (додаток №4 до договору № 4/169), позивачем сплачено за ремонт цих кранів грошову суму, яку не можна вважати збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Враховуючи викладене, вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не має.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2010 у справі № 16/456-08 залишити без змін.