Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши

За участю представників сторін:

позивача – Воронюк Т.В. дов. від 01.09.2010 р.,

відповідача – не з'явились,

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2010 р. (суддя –Матущак О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" суму 200 240,59 грн., заборгованості, 2 202,41грн., державного мита та 236 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті суми позову 20 000 грн. провадження у справі припинено.

Постановою від 07.12.2010 р. Житомирського апеляційного господарського суду (судді –Щепанська Г.А., Гулова А.Г., Пасічник С.С.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2010 р. скасовано в частині стягнення з приватного підприємця СПД-ФО ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" суми 200 240,59 грн. заборгованості, 2 202,41 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено. В решті рішення залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехтранс" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

1102грн. витрат з державного мита за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Промтехнтранс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 30.06.2010 року залишити в силі мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві відповідач просив залишити без змін постанову апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року № 02-5/422 (v_422800-96) "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

На думку колегії суду оскаржувана постанова вказаним вимогам не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Промтехнтранс" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 220 240,59 грн. заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Промтехтранс" посилалось на те, що у відповідності до усної домовленості за період з листопада 2007 року по січень 2008року воно поставило відповідачу цемент марок 1 ПЦ - 500 та 11 АШ-400 на загальну суму 358 391,88 грн., що підтверджується видатковими накладними на одержання даного товару, однак, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, й станом на 10.12.2009 р., сума заборгованості склала 220 240,59 грн.

Заявою від 26.01.2010 р., позивач зменшив свої позовні вимоги й просив стягнути з відповідача на свою користь 200 240,59 грн. боргу, оскільки відповідачем було сплачено 20 000 грн.

Приймаючи рішення про скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача 220 240,59 грн. заборгованості за поставлений товар, апеляційний господарський суд виходив з того, що в накладних № 922 від 08.11.2007 р., № 941 від 09.11.2007 р., № 942 від 10.11.2007 р., № 949 від 13.12.2007 р., № 6 від 24.01.2008 р., на які позивач посилається в підтвердження поставки підприємцю ОСОБА_1 цементу на загальну суму 358391,88 грн., є посилання на довіреність серії НАО № 123789 від 17.11.2007 р., однак, сторонами вказаної довіреності до матеріалів справи додано не було.

Апеляційний господарський суд вказав, що з доданих до матеріалів справи копій платіжних доручень № 1 від 05.01.2010 р. на суму 12 000 грн., № 198 від 24 вересня 2009 р. на суму 18 000 грн., № 213 від 30.10.2009 р. на суму 2 000 грн., № 237 від 30.11.2009 р. на суму 3000 грн., № 245 від 30.12.2009 р. на суму 20 000 грн. не можливо встановити за що саме ОСОБА_1 було проведено оплату, оскільки рахунків, на які є посилання у вказаних платіжних дорученнях, сторонами до матеріалів справи додано не було, та крім того, між сторонами існували інші правовідносини, крім тих, на які посилається позивач (поставка цементу).

Судом здійснено посилання на постанову слідчого прокуратури Кам'янець-Подільського району про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.05.2010 р. та зроблено висновки про те, що накладні № 922 від 08.11.2007 р., № 941 від 09.11.2007 р., № 942 від 10.11.2007 р., № 949 від 13.12.2007 р., № 6 від 24.01.2008 р. не можуть бути належними та допустимими доказами, які підтверджують поставку Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехтранс" підприємцю ОСОБА_1 цементу марок 1 ПЦ - 500 та 11 АШ-400 на загальну суму 358 391,88 грн., оскільки в ході перевірки не встановлено доказів, які б свідчили про підписання підприємцем ОСОБА_1 вказаних накладних та вони не відповідають вимогам, передбаченим приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вказаних вимог судом апеляційної інстанції зроблено суперечливі висновки щодо спірних накладних, як доказів поставки товару відповідачу.

У висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 5-Р від 04.05.2010 р. зазначено, що зображення відтисків печатки підприємця ОСОБА_1 на видаткових накладних № 922 від 08.11.2007 р., № 941 від 09.11.2007 р., № 942 від 10.11.2007 р., № 949 від 13.12.2007 р., № 6 від 24.01.2008 р. виконані з використанням відповідного кліше печатки.

Згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 4 від 26.04.2010 р., дати відповідь на запитання "Чи виконано підписи в графі "Отримував (ла)" у видаткових накладних № 922 від 08.11.2007 р., № 941 від 09.11.2007 р., № 942 від 10.11.2007 р., № 949 від 13.12.2007 р., № 6 від 24.01.2008 р. особисто ОСОБА_1 чи іншою особою" не представилось можливим у зв'язку з неспівставністю між собою досліджуваних підписів та зразків підписів ОСОБА_1

За таких обставин, надаючи перевагу доказам у справі щодо відношення позивача та відповідача у господарських відносинах з іншими особами, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що підставою для подання позову стала не сплата боргу відповідачем за постанову цементу марок 1 ПЦ - 500 та 11 АШ-400, здійснену саме на підставі видаткових накладних № 922 від 08.11.2007 р., № 941 від 09.11.2007 р., № 942 від 10.11.2007 р., № 949 від 13.12.2007 р., № 6 від 24.01.2008 р.

Враховуючи висновки експертизи та те, що відповідачем не було доведено що на спірних накладних міститься не його печатка та не його підпис, апеляційним господарський судом було зроблено передчасні висновки про те, що спірні накладні не можуть бути належними доказами прийняття відповідачем відповідного товару.

Колегія суддів також відзначає, що відповідаючи на претензію позивача відповідач зробив зустрічну пропозицію, визнаючи суму боргу 220 240,59 грн., про розрахунок не коштами а будівельними матеріалами, і, таким чином, підтвердив існуючу заборгованість перед позивачем (а.с.14 т.1). До того ж, у поясненнях від 14.04.2010 року (а.с. 42 т.1) ОСОБА_1 визнавав факт підписання акту звірки на спірну суму заборгованості.

За таких обставин, висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позову є помилковим.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України) та положення п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) , постанова підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року у справі № 13/2386 скасувати.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2010 року у справі № 13/2386 залишити в силі.