Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дерепи В.І.,суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.13у справі №14/094-12 господарського суду Київської областіза позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" про стягнення сумиза участю представників від:позивача Мацегорін А.О. (дов. від 14.12.12) відповідача Зінько А.Н. (дов. від 04.01.13)

Дочірня компанія "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" про стягнення на користь позивача з відповідача основного боргу за поставлений природний газ в сумі 465191,34 грн., пені в 35094,03 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 7272,70 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 20933,98 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.12.12 (суддя

Бацуца В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Гаврилюка О.М., суддів: Іоннікової І.А., Майданевича А.Г.), позов задоволено частково: з відповідача стягнуто 341791,34 грн. заборгованості, 35094,03 грн. пені, 7272,70 грн. інфляційних збитків, 20933,98 грн. 3% річних та судові витрати 5284,92 грн. судового збору. Припинено провадження в частині позовної вимоги про стягнення основної заборгованості на суму 123400 грн. у зв'язку зі сплатою цієї суми до прийняття рішення, відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, КП КОР "Тетіївтепломережа" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних, зменшити їх розмір до 1000 грн. відповідно. Скарга мотивована невірним застосуванням судами ст. 551 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 20.12.10 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (покупець) укладено договір № 06/10-2545ТЕ-17 на закупівлю природного газу за державні кошти.

У період з січня по квітень 2011 позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 606861,34 грн. Відповідач, в порушення своїх договірних зобов'язань, лише частково оплатив отриманий газ, перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 265070,00 грн., а 123400,00 грн. - після звернення позивача з позовом до господарський суд Київської області. Дані обставини сторонами не заперечуються.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору (порядок оплати) покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищевикладеного суди дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 341 791,34 грн. - основної заборгованості, 35 094,03 грн. - пені, 7 272,70 грн. - інфляційних збитків, 20 933,98 грн. - 3% річних, 5 284,92 грн. - судових витрат та припинення провадження в частині стягнення основної заборгованості на суму у розмірі 123 400,00 грн. відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суди відмовили у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми інфляційних, 3% річних та пені, пославшись на відсутність передбачених законом підстав для такого зменшення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суди попередніх інстанцій дійшли висновків про відсутність необхідності для використання такого права суду на зменшення пені.

Щодо інфляційних та 3% річних, що ці суми не є штрафними санкціями, так як вони носять компенсаційний характер (компенсують кредитору збитки від знецінення коштів за час затримки платежу), можливість зменшення компенсаційних виплат закон не передбачає.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.13 у справі №14/094-12 залишити без змін.