Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дерепи В.І.,суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.12 у справі №11/5025/641/12 господарського суду Хмельницької областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" про стягнення суми за участю представників від: позивача Гринько О.А. (дов. від 30.01.13) відповідача Погорельський В.І. (дов. від 25.02.13)

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась в господарський суд Хмельницької області з позовом про стягнення із Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" 1817233,84 грн. основного боргу,

152721,21 грн. пені, 127206,37 грн. 7 % штрафу, 14640,29 грн. інфляційних та

29489,98 грн. річних.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.07.12 (суддя

Радченя Д.І.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.12 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Василишина А.Р., суддів: Крейбух О.Г., Юрчук М.І.), позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1817233,84 грн. основного боргу, 69620,41 грн. пені, 63603,19 грн. 7 % штрафу, 28391,40 грн. річних, 14640,29 грн. інфляційних. В решті позову відмовлено. Судовий збір покладено на відповідача в розмірі 42534,25 грн.

Не погоджуючись із судовими актами у справі в частині зменшення розміру пені та штрафних санкцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині, позов задовольнити. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між позивачем та відповідачем укладений договір № 14/2376/11 на купівлю-продаж природного газу. Пунктом 1.1 договору визначено, що позивач зобов'язався передати у власність відповідача у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

На виконання умов договору, позивачем протягом жовтня 2011 року поставлено відповідачу 1798,249 тис. куб. м. природного газу на суму 2354267,59 грн. Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманого газу виконав частково, перерахувавши позивачу кошти у розмірі 537033,75 грн. Доказів погашення решти суми заборгованості, відповідач не надав.

На підставі статей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, суди дійшли висновку та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по оплаті вартості отриманого природного газу в розмірі 1817233,84 грн.

На цю суму на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховані 29489,98 грн. річних в сумі та інфляційні в сумі 14640,29 грн., судами розрахунок перевірений, визнаний обґрунтованим, зазначені суми стягнуті з відповідача.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. За неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 152721,21 грн. Суди перевірили розрахунок, та визнали його обґрунтованим. Водночас, судами зменшено розмір пені до 69 620,41 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 7%. Нарахування штрафу в сумі 127206,37 грн. визнано судами обґрунтованим, водночас сума штрафу зменшена до 63603,19 грн.

Зменшуючи розмір пені та штрафу, суди виходили з наступного. Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру належної до сплати пені, встановивши її в розмірі 5000,00 грн. та відмову в стягненні 7% штрафу. Обґрунтовуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідач зазначає, що основною причиною утворення заборгованості є відсутність субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці в тарифах, а також несвоєчасна сплата населення за спожиту теплову енергію.

Як вбачається із наданої відповідачем довідки про фінансовий стан КП "Південно-Західні тепломережі" станом на 01.06.12 заборгованість з державного бюджету з різниці в тарифах складає 19379500 грн., що більше як в десять разів перевищує розмір боргу відповідача за поставлений природний газ згідно договору № 14/2376/11 від 30.09.11. Крім того, існує значна заборгованість населення за відпущену теплову енергію -2458800,00 грн. Звіт про фінансові результати КП "Південно-Західні тепломережі" за 2011 рік та І квартал 2012 р. свідчить про збиткову діяльність підприємства. Разом з тим, як вбачається з наданих до матеріалів справи доказів, відповідач регулярно здійснював платежі за отриманий природний газ по договору № 14/2376/11 від 30.09.11 та добросовісно вживав усіх можливих заходів до виконання зобов'язання. Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, несплата населенням за спожиту теплову енергію не є підставою звільнення від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, норми чинного законодавства, важкий фінансовий стан комунального підприємства, об'єктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, беручи до уваги те, що відповідачем газ придбавався для надання послуг з теплопостачання населенню, яке має заборгованість по сплаті послуг, невідшкодовану різницю в тарифах на послуги з теплопостачання для населення, а також розмір стягнутих з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, виходячи із принципу розумності і співрозмірності, суди вважали за необхідне зменшити розмір пені, який підлягає стягненню на 50%, - до 69620,41 грн., розмір штрафу, який підлягає стягненню, також на 50%, - до 63603,19 грн.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне. Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суди попередніх інстанцій дійшли висновків про необхідність використання такого права суду та про зменшення пені та на штрафу на 50%. Суд касаційної інстанції вважає такий висновок правомірним, тому касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.12 у справі №11/5025/641/12 залишити без змін.