Вищий господарський суду України в складі колегії

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.08.2010 року (суддя Катрич В.С.) позов про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю задоволено. Визнано недійсним рішення зборів учасників товариства в частині відступлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належних їм часток в статутному капіталі ОСОБА_1 Визнано недійсним рішення загальних зборів про ліквідацію товариства. Припинено ТОВ "Ресурс Авіа".

Суд дійшов висновку, що придбання ОСОБА_1 неоплачених часток в статутному капіталі є неправомірним, оскільки таке придбання можливе відносно сплачених часток, загальні збори учасників товариства неправомочні за відсутності кворуму в 60% голосів, рішення про ліквідацію не містить посилання на ліквідацію внаслідок несвоєчасної сплати внесків учасників товариства, що є порушенням ч. 3 ст. 144 ЦК України, невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону є підставою для її ліквідації за вимогами ст. 38 Закону України"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2010 р. (судді: Новіков М.М., Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішенням господарського суду м. Києва від 26.08.2010 року скасовано. В позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд не дослідив питання суб'єктивного складу учасників спору та не врахував вимог законодавства щодо визначення кола осіб, які беруть участь у справі в спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оскільки позов подано особою, яка не належить до числа учасників товариства, а відповідачем у справі є не товариство, а його учасник. Оскільки вимоги про припинення товариства є похідними від вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, тому підстави для їх задоволення відсутні.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить, що судом порушено ст. 88 ГК України, ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 144, 147 ЦК України, оскільки вважає, що відповідач мав придбати частки лише в тому розмірі, в якому вони були сплачені, учасники не внесли частки в статутний фонд, тому оспорювані рішення товариства порушують його права вимагати від учасників внесення неоплачених часток в статутний капітал для забезпечення діяльності товариства.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 1 та ч.1 ст. 21 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до норм ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За нормою ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За нормою ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Таким чином, при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники (акціонери), оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а самого товариства, тому учасник товариства не порушує прав товариства, повноваження якого на прийняття рішень визначені законодавством та статутними документами. Законодавство не передбачає захисту прав та законних інтересів господарського товариства у спосіб визнання недійсним свого ж рішення.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що господарське товариство не може бути позивачем, а його учасник відповідачем у спорі про визнання недійсним рішення загальних зборів.

Доводи скаржника не відповідають правильному розумінню характеру спірних правовідносин, предмету спору та доказування, правильності правових висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значення для спору не мають, тому відхиляються.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ,

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2010 р. у справі № 8/182 господарського суду м. Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.