Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.08.2010 (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено - на підставі ст. 785 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" стягнуто з ТОВ "Орікс" на користь державного бюджету 3118,29 грн. неустойки за прострочення повернення орендованого нерухомого майна та 22735,11 грн. різниці між нарахованою платою за суборенду державного майна та тією її частиною, що отримує орендар, за період з 07.02.2007р. по 10.01.2009р., а також зобов'язано відповідача звільнити об'єкт оренди - вбудовані напівпідвальні нежитлові приміщення гуртожитку (літ.А-5, приміщення №346, частини приміщення №№4,5,6,7) що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Гоголя,143, шляхом виселення та повернути орендоване майно балансоутримувачу - ВАТ "Гамма" за участю РВ ФДМ України по Запорізькій області за актом прийому-передачі.

Рішення мотивоване припиненням з 31.10.2009 року укладеного між сторонами договору оренди №1650 від 09.11.2005 та відсутністю добровільного повернення орендованого майна відповідачем, а також обставинами невиконання орендарем та суборендарем обов'язку щодо перерахування до держбюджету різниці між орендною платою та платою за суборенду державного майна, як того вимагає п.18 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМ України від 27.12.2006 №1846 (1846-2006-п) .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2010 (судді: Величко Н.Л., Алєєва І.В., М'ясищев А.М.) рішення змінено шляхом відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Орікс" 22735,11 грн. різниці між нарахованою платою за суборенду державного майна та тією її частиною, що отримує орендар.

постанова мотивована фактом припинення 01.02.2006р. договору суборенди від 01.02.2005, укладеного між ТОВ "Орікс" (орендар) та ПП "Платангейм" (суборендар), відсутності його пролонгації та обумовленого цим припинення зобов'язань сторін за цим договором, в зв'язку з чим у позивача відсутні правові підстави для проведення розрахунку різниці між нарахованою платою за суборенду державного майна та тією її частиною, що отримав орендар, за період з 07.02.2007р. по 10.01.2009р. на умовах договору суборенди від 01.02.2005 із застосуванням Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМ України від 27.12.2006 №1846 (1846-2006-п) .

РВ ФДМ України по Запорізькій області в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати в частині відмови у стягненні 22735,11 грн. різниці між нарахованою платою за суборенду державного майна та тією її частиною, що отримує орендар, первісне рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.18 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМ України від 27.12.2006 №1846 (1846-2006-п) , та ст. 43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає помилковим висновок суду про недоведеність пролонгації договору суборенди від 01.02.2005 після 01.02.2006р., вказуючи на підтвердження зворотного актом перевірки від 18.06.2009 №29.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині позовних вимог про стягнення 22735,11 грн. різниці між нарахованою платою за суборенду державного майна та тією її частиною, що отримує орендар) фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Змінюючи первісне рішення шляхом відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Орікс" 22735,11 грн. різниці між нарахованою платою за суборенду державного майна та тією її частиною, що отримує орендар, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Факт наявності відносин суборенди суд встановив на підставі акту №29 18.06.2009 року головного спеціаліста контрольно-ревізійного відділу РВ ФДМУ по Запорізькій області (а.с.25), складеного за результатами перевірки умов договору оренди державного майна від 09.11.2005 №1650, укладеного між РВ ФДМ України по Запорізькій області та відповідачем, не перевіривши чи підтверджуються документально обставини викладені в цьому акті.

У п.7 акту перевірки було встановлено, що за згодою РВ ФДМ України по Запорізькій області від 21.02.2005 щодо приміщення площею 13,2 кв.м. орендарем з ПП "Платонгейм" укладено договір суборенди для розміщення гральних автоматів, а також зазначено, що розрахунок орендної плати не погоджено з регіональним відділенням та не здійснено перерахунок орендної плати з суборендарем відповідно до п.18 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМ України від 27.12.2006 №1846 (1846-2006-п) .

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Орікс" та ПП "Платонгейм" 01.02.2005 року був укладений договір суборенди нерухомого майна для розміщення гральних автоматів на площі 13,2 кв.м. (а.с.52-53). Строк дії договору суборенди визначено до 01.02.2006р.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази продовження договору суборенди між ТОВ "Орікс" та ПП "Платонгейм" та фактичне використання частини приміщення саме ПП "Платонгейм" на підставі договору суборенди від 01.02.2005 в період з 07.02.2007р. по 10.01.2009р.

Відповідно до ст.ст. 598, 763 ЦК України за відсутності доказів продовження чи поновлення договору суборенди від 01.02.2005, зобов’язання за цим договором вважаються припиненими 01.02.2006р., тому у позивача були відсутні правові підстави для здійснення розрахунку різниці між нарахованою платою за суборенду державного майна та тією її частиною, що отримав орендар, за період з 07.02.2007р. по 10.01.2009р. на підставі договору суборенди від 01.02.2005 із застосуванням Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМ України від 27.12.2006 №1846 (1846-2006-п) .

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору оренди №1650 від 09.11.2005, умов договору суборенди від 01.02.2005, укладеного між ТОВ "Орікс" (орендар) та ПП "Платангейм" (суборендар), акта перевірки №29 від 18.06.2009 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано факт припинення 01.02.2006р. договору суборенди від 01.02.2005 (з річним строком дії), укладеного між ТОВ "Орікс" (орендар) та ПП "Платангейм" (суборендар), відсутності його пролонгації та обумовленого цим припинення зобов'язань сторін за цим договором, в зв'язку з чим у позивача відсутні будь-які правові підстави для проведення розрахунку різниці між нарахованою платою за суборенду державного майна та тією її частиною, що отримав орендар, за період з 07.02.2007р. по 10.01.2009р. на умовах договору суборенди від 01.02.2005 із застосуванням Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМ України від 27.12.2006 №1846 (1846-2006-п) .

Наявні заперечення скаржника зводяться виключно до посилань на неналежну оцінку апеляційним судом доказів по справі та до намагань надати перевагу одному доказу (акт перевірки №29 від 18.06.2009) перед іншими оціненими судом доказами (договір суборенди від 01.02.2005), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлена судом недоведеність пролонгації договору суборенди від 01.02.2005 протягом 2006-2008рр. чітко випливає зі змісту п.7.3 цього договору, згідно якого така пролонгація здійснюється за письмовою згодою сторін шляхом вказівки строку пролонгації і оформляється додатковою угодою, що є невід'ємною частиною даного договору.

Доказів укладення відповідної додаткової угоди матеріали справи, в тому числі акт перевірки №29 від 18.06.2009 не містять, судами не встановлено та позивачем не надано.

Відповідно до ст.204 (Презумпція правомірності правочину) ЦК України (435-15) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи не вбачається та заявником не доведено оспорювання та визнання недійсним п.7.3 договору суборенди від 01.02.2005 у встановленому порядку з підстав його невідповідності чинному законодавству про оренду.

Касаційна інстанція також відхиляє передчасні посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на п.18 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМ України від 27.12.2006 №1846 (1846-2006-п) ( чинна з 27.12.2006 року ), оскільки в силу вимог ч.2 ст. 5 ЦК України вказана правова норма не має зворотної дії щодо суборендних правовідносин, які виникли за договором суборенди від 01.02.2005 та припинилися 01.02.2006р.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

Правомірність задоволення решти позовних вимог (про стягнення 3118,29 грн. неустойки та зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди) не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2010 у справі №13/136/10 залишити без змін, а касаційну скаргу РВ ФДМ України по Запорізькій області - без задоволення.