Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду м.Києва від 22.10.2010 (суддя Смирнова Ю.М.) в позові відмовлено повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 (судді: Поляк О.І., Буравльов С.І., Кропивна Л.В.), винесеною на підставі п.4 ч.1 ст. 97 ГПК України, апеляційну скаргу позивача повернуто без розгляду з мотивів пропуску апелянтом 10-денного процесуального строку, передбаченого ч.1 ст.93 цього Кодексу, та подання скарги без клопотання про його відновлення.

РВ ФДМ України по Дніпропетровській області у поданій касаційній скарзі просить ухвалу від 07.12.2010 скасувати, справу передати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті, посилаючись на подання апеляційної скарги до господарського суду м.Києва в останній день процесуального строку (18.11.2010р.) шляхом її здачі на пошту, що підтверджується доданим фіскальним чеком від 18.11.2010, у зв'язку з чим відповідно до ч.4 ст. 51 ГПК України вказаний строк не вважається пропущеним.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з передачею справи до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги на рішення господарського суду м.Києва від 22.10.2010 з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 93 ГПК України (в редакції від 07.07.2010р.) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення було прийнято господарським судом м.Києва 22.10.2010 року, підписано 08.11.2010 року та цього ж дня було надіслано учасникам судового процесу, що підтверджується штемпелем канцелярії суду на зворотній сторінці рішення (а.с.79), тобто з дотриманням триденного терміну, передбаченого ст. 87 ГПК України (в редакції від 07.07.2010р.).

Таким чином, строк на апеляційне оскарження рішення закінчився 18.11.2010р.

Однак, вміщений в ухвалі від 07.12.2010 висновок апеляційного суду про подання апеляційної скарги позивачем 22.11.2010 року, тобто з пропуском встановленого 10-денного строку, який (висновок) ґрунтується на даті фактичного надходження скарги до господарського суду м.Києва (вхідний №06-29.2/9176 - а.с.83) та став підставою для повернення апеляційної скарги, суперечить фактичним обставинам справи та нормам процесуального права.

Адже, відповідно до ч.4 ст. 51 ГПК України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Водночас, з доданого до касаційної скарги оригіналу фіскального чека від 18.11.2010 чітко вбачається факт подання заявником апеляційної скарги до господарського суду м.Києва саме в останній день процесуального строку (18.11.2010р.) шляхом її здачі на пошту, у зв'язку з чим відповідно до приписів ч.4 ст. 51 ГПК України вказаний строк не вважається пропущеним.

Право апеляційного оскарження стороною рішення господарського суду передбачено ст.ст. 22, 91 ГПК України. Необхідною передумовою здійснення стороною цього права є її обізнаність зі змістом рішення місцевого господарського суду, що дає можливість скаржнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як того вимагає п.3 ч.1 ст. 94 ГПК України.

Отже, повернувши позивачу апеляційну скаргу на підставі п.4 ч.1 ст. 97 ГПК України, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України обмежив скаржника в реалізації прав, передбачених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України.

За таких обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як прийнята внаслідок помилкового застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а справа - передачі до цього ж суду для розгляду апеляційної скарги по суті.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1117-11111,11113 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу РВ ФДМ України по Дніпропетровській області задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 у справі №11/364 скасувати з передачею справи до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги РВ ФДМ України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду м.Києва від 22.10.2010.