Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Відкрите акціонерне товариство "Корюківська фабрика технічних паперів" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір поставки природного газу № 01-пр-кк від 24.04.20008 р. укладений між Відкритим акціонерними товариством по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" та Відкритим акціонерними товариством "Корюківська фабрика технічних паперів" з моменту його укладення.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.09.2010 р. у справі № 2/99 позов задоволено повністю. Договір поставки природного газу № 01-пр-кк від 24 квітня 2008р., що укладений між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Чернігігвгаз" та відкритим акціонерним товариством "Корюківська фабрика технічних паперів" визнано недійсним з моменту укладення. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" на користь відкритого акціонерного товариства "Корюківська фабрика технічних паперів" 85грн. держмита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з винесеним рішенням Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 15.09.2010 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. у справі №/2/99 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз " задоволено повністю. Рішення господарського суду Чернігівської області від 15.09.2010 р. у справі № 2/99 скасовано. Прийнято нове рішення, яким: відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Корюківська фабрика технічних паперів" (м. Корюківка, вул. Предзаводська, 4, код 00278876), а за відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (м. Чернігів, вул. Любецька, 68, код ЄДРПОУ 03358104) 42,50грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Відкрите акціонерне товариство "Корюківська фабрика технічних паперів" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду області від 15.12.2010 р. по справі № 2/99 прийняти нове рішення, яким задовольнити касаційну скаргу і залишити без змін рішення господарського суду Чернігівської області від 15.09.2010 р. у справі № 2/99 аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 203, 215, 631, Цивільного кодексу України (435-15) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

24 квітня 2008р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" ( постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Корюківська фабрика технічних паперів" (покупець) було укладено договір поставки природного газу № 01-пр-кк.

Відповідно до умов договору постачальник (відповідач) зобов’язався передати у власність покупцю (позивач), а покупець –прийняти та оплатити природний газ в обсязі до 550тис. куб.м. протягом періоду з 1 березня 2008 р. до 31 березня 2008 р. включно.

Згідно з п. 3.9 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі актів приймання-передачі обсягів газу між постачальником і покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Згідно з п. 11.1. договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і поширюється на відносини між сторонами, які виникли з 01 березня 2008року до 31 березня 2008року включно, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення.

На виконання умов договору відповідач поставив для позивача природний газ в обсязі 550тис.м.куб., що підтверджується актом приймання-передачі протранспортованого природного газу за березень 2008 року, підписаний сторонами та скріплений гербовими печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту приймання –передачі транспортованого природного газу за березень 2008 року, з якого вбачається, що з 01.03.2008р. по 31.03.2008р. включно відповідач (Корюківське УГГ) протранспортував, а позивач прийняв в загальному обсязі 1084,113тис.куб.м.газу. Постачальником 550тис.м.куб. газу зазначено ВАТ "Чернігівгаз".

Позивач вважає, що договір поставки природного газу №01-пр-кк від 24.04.2008 р. не був спрямований на реальне настання правових наслідків, у зв’язку з чим позивач просить визнання недійсним з моменту укладення договір поставки природного газу № 01-пр-кк.

Суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203); - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);. - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом ( п. 7 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 (v0009700-09) "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", надалі –постанова ВСУ).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тому правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, є недійсним. ЦК (435-15) називає такі правочини фіктивними, на відміну від ЦК УРСР (1540-06) , в якому застосовувався термін "мнима угода".

Фіктивні правочин - у сторін правочину відсутній намір створити ті правові наслідки, які задекла ровані у правочині. Тобто волевиявлення учас ників правочину не відповідає їх дійсній волі.

Із визначення фіктивного правочину, яке міститься у ч. 1 ст. 234 випливає, що його озна ками є: 1) наявність зовнішньої форми право чину, що фіксує удавані наміри сторін; 2) відсут ність у сторін дійсного наміру створити наслід ки, які зумовлювалися у цьому правочині.

Тобто має місце лише імітація правочину. У діях сторін, що імітують правочин, відсутня головна ознака правочину —спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних пра вовідносин.

Фіктивний правочин є нікчемним, оскільки особи, що вчиняють його, не мають на увазі і не бажають настання правових наслідків, які мог ли б виникнути внаслідок здійснення правочи ну такого типу.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними (наприклад, укладення громадянином договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації), або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. У постанові Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) зазначено, що невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною і у цьому разі сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків (п. 16). Викладена правова позиція стосується тих правочинів, сторони яких дійсно мали на меті досягти відповідного правового результату. Отже, позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки з огляду на наступне.

Договір поставки природного газу № 01-пр-кк від 24 квітня 2008 року, укладений між ВАТ "Чернігівгаз"та ВАТ "Корюківська фабрика технічних паперів" підписаний зі сторони ВАТ "Чернігівгаз" заступником голови правління Савченко С.В., що діяв на підставі довіреності № 18/603-1 від 03.03.2008 р. та, зі сторони ВАТ "Корюківська фабрика технічних паперів" генеральним директором Якович Н.М., який діяв на підставі Статуту підприємства.

Вказані особи мали необхідні повноваження на підписання вказаного договору. Договір скріплений гербовими печатками сторін.

Даний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме "Постачальник зобов’язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов’язується прийняти у Постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у договорі". (п. 1.1. Договору).

Відбулося реальне виконання сторонами умов договору про що свідчить підписаний сторонами та скріплений печатками Актів приймання-передачі транспортованого природного газу за березень.

У вказаному договорі досягнуто згоди по істотним умовам договору, а саме предмету договору, кількості та якості товару, умов прийому-передачі газу, ціни договору, порядку проведення розрахунків тощо.

Суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що зміст договору поставки природного газу № 01-пр-кк від 24 квітня 2008 року не суперечить вимогам чинного законодавства, останній спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності на підписання договору і їх волевиявлення було вільним.

Сторонами договору були дотримані вимоги чинного законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Саме лише факт, що в графі "фабрика" в колонці "постачальник" слова ВАТ "Чернігівгаз" написані від руки поверх білого коректору, яким замальовано попередній напис, не є доказом того, що відповідачем не було здійснено поставки природного газу, а позивачем не прийнято природній газ.

Апеляційний суд обґрунтовано зверну увагу на те, що невиконання однією з сторін зобов'язань по договору не є підставою для визнання договору недійсним.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального права, доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв’язку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. по справі № 2/99.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1.Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Корюківська фабрика технічних паперів" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. по справі № 2/99 залишити без задоволення.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. по справі № 2/99 залишити без змін.