Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін: не з'явились;

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2010 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" за загальною процедурою, визначеною Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2010 (суддя Валєєва Т.Е.) припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2010 (колегія суддів у складі: Мирутенко О.Л. –головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2010 залишено без змін.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки судів не відповідають обставинам справи та суперечать вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над визнати не можна з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон) суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом (2343-12) , введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника, тобто судом вирішується питання щодо продовження процедури банкрутства, чи припинення провадження у справі про банкрутство.

Основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з’ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод подальшому руху справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону ознаками неплатоспроможності боржника є: грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати, вимоги мають бути безспірними, вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

В першу чергу всі зазначені умови оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка надається безпосередньо в підготовчому засіданні.

Оскільки боржник не може брати участь і подавати свої заперечення при прийнятті судом заяви кредитора про порушення справи про банкрутство, то такі заперечення боржника оцінюються безпосередньо в підготовчому засіданні.

Місцевий господарський суд, при винесенні ухвали від 05.11.2010, посилаючись на вимоги ст.ст. 1, 11 Закону дійшов висновку про те, що сукупність доказів у справі не доводять безспірність вимог заявника та неспроможність боржника виконати свої зобов'язання перед кредитором у встановлений Законом строк.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, до заяви ініціюючого кредитора - УПФУ в Калуському районі Івано-Франківської області додані корінці вимог № Ю 1-08 від 02.09.2010, № Ю 1-07 від 04.08.2010, № ю 1-05 від 01.07.2010, № Ю 1-05 від 01.06.2010, № Ю 1-03 від 06.04.2010, № Ю 1-04 від 05.05.2010, № Ю 1-02 від 15.03.2010, № Ю 1-01 від 02.02.2010, № Ю 100-12 від 04.01.2010, № Ю 100-11 від 03.12.2009, постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.2010 у справі № 2а-122/10/0970.

Загальний розмір заявлених кредиторських вимог Пенсійного фонду до боржника за вказаними документами становить 285 162,91 грн.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Судом першої інстанції в ухвалі встановлено, що заборгованість боржника у розмірі 57 910,92 грн. пільгових пенсій та вимоги в сумі 227 251,99 грн. страхових внесків, підтверджується постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.2010 у справі № 2а-122/10/0970 та відкритим виконавчим провадження.

Вимоги УПФУ № Ю1-01 від 02.02.2010 на суму 39 732,69 грн. та № Ю1-02 на суму 38 214,52 грн. не забезпечені судовими рішення.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що із загальної суми заборгованості у розмірі 285 162,91 грн. безспірними вимогами у розумінні ст. 1 Закону є лише 207215,70 грн., що становить менше трьохсот мінімальних розмірів заробітних плат, суди першої та апеляційної інстанції вірно застосували приписи п. 1-1 ст. 80 ГПК України та припинили провадження у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду Івано-Франківської області та постанови Львівського апеляційного господарського суду, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2010 у справі № Б-25/32-10 залишити без змін.