Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін: не з'явились;

У липні 2010 року позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернувся до суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Славполімар" про стягнення заборгованості з орендної плати, на яку нарахована пеня, всього 11856,65 грн. Вказував, що позивач –орендар належним чином не виконує свої зобов'язання за договором оренди № 2470/2006 від 02.03.2006, в результаті чого утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.10.2010 (суддя Манжур В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.12.2010 (колегія суддів у складі: Ломовцева Н.В. –головуючий, Колядко Т.М., Скакун О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2010 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач з вимогами до відповідача, який з 13.01.2010 визнаний банкрутом, повинен звернутися до ліквідатора, призначеного у справі про банкрутство.

В касаційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 9398,41 грн. та пені –454,87 грн. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Згідно зі ст.ст. 4, 4-3 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з листопада 2009 року по 19 червня 2010 року включно у сумі 11 489,25 грн. та пені за період з 26.02.2010 по 26.06.2010 –367,40 грн.

В обґрунтування посилається на договір оренди № 2470/2006 від 02.03.2006, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування нерухоме державне майно –нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 424,1 кв.м. на першому поверсі адміністративно-побутового корпусу, розташованого за адресою: 84100, Донецька області, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 2, що перебуває на балансі Слов'янського коледжу авіаційного національного університету, що підтверджується актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.3 договору орендна плата визначається на підставі методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить, без ПДВ, за базовий місяць розрахунку (січень 2006 року) –1152,05 грн. та перераховується орендодавцем до державного бюджету у співвідношенні 50% та 50% відповідно щомісяця не пізніше 25 числа.

Згідно з умовами додаткової угоди № 1 від 22.06.2007, яка є невід'ємною частиною договору, розмір орендної плати був змінений та становить за базовий місяць (січень 2007) –1905,36 грн.

Листами № 11-06-03-063336 від 14.04.2010, № 11-06-03-02825 від 16.03.2010 регіональне відділення повідомило відповідача про наявність у нього заборгованості та висловило прохання її погасити.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (436-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Донецької області від 21.12.2009 порушено провадження у справі № 27/132Б про банкрутство ТОВ "Славполімер".

Постановою господарського суду Донецької області від 13.01.2010 ТОВ "Славпоімер" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Мусієнка А.В., якого зобов'язано опублікувати в офіційному друкованому органі відповідне оголошення.

Оголошення про визнання банкрутом ТОВ "Славполімер" було опубліковане в газеті "Голос України" № 28 від 17.02.2010, в якому зазначено, що заяви кредиторів приймаються протягом одного місяця від дати публікації оголошення.

За приписами ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та чинного цивільного законодавства.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону вимоги, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Кредитори з грошовими вимогами, які виникли після порушення справи про банкрутство, а саме під час проведення процедур банкрутства, мають заявити свої вимоги до боржника після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в порядку ст. 23 Закону.

Натомість, вимоги, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними вимогами (абз. 6 ст. 1 Закону).

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (з листопада 2009 по 19 червня 2010 року включно) виникли до порушення справи про банкрутство (21.12.2009).

Відмовляючи у позовних вимогах суди попередній інстанцій вірно виходили з приписів, ч. 3 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої кредитори мають право заявляти свої претензії до боржника, які ліквідуються, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.12.2010 у справі № 24/174 залишити без змін.