Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009 р. у справі №2-22/2594-2009 (суддя Калініченко А.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 р. (судді: Гоголь Ю.М., Лисенко В.А., Волков К.В.), позов задоволено: стягнуто з Лівадійської селищної ради на користь ТОВ "Левада" завдані збитки в сумі 100 000,00 грн., 1 000,00 грн. державного мита, 312,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2010 року у справі №2-22/2594-2009 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009 року у справі №2-22/2594-2009 року скасовано, справу №2-22/2594-2009 року направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2010 року господарській справі №2-22/2594-2009 привласнено номер 5002-32/3665.1-2010.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.09.2010 року у справі №5002-32/3665.1-2010 року (суддя Барсукова А. М.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року у справі №5002-32/3665.1-2010 (судді Прокопанич Г.К., Остапова К.А., Фенько Т.П.) в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Левада" просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.09.2010 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року у справі №5002-32/3665.1-2010, прийняти по справі нове рішення, яким позов ТОВ "Левада" до Лівадійської селищної ради про стягнення 100 000 грн. задовольнити, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Клопотання позивача про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю представника позивача задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, ухвалою Вищого господарського суду України від 10.02.2011 року у справі №5002-32/3665.1-2010 клопотання позивача про відкладення розгляду касаційної скарги вже було задоволено і розгляд касаційної скарги було відкладено на 17.02.2011 року об 11 год. 55 хв.; по-друге, задоволення повторного клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги призведе до порушення строку розгляду касаційної скарги, встановленого ст. 111-8 Господарського процесуального кодексу України; по-третє, відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише перевіряє правильність застосування господарськими судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, а представники сторін не викликалися в судове засідання суду касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 03.02.2005 р., укладеного між ТОВ Компанія "Промкерам" та ТОВ "Левада", належать об'єкти нерухомості, а саме: курзал, біокліматична станція, спортивні майданчики.

10.07.2007 р. між позивачем та ТОВ "Трубремонт" було укладено договір про дольову участь в інвестуванні будівництва (інвестиційну діяльність), згідно з умовами якого позивач здійснював свій внесок у вигляді права власності на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: м.Ялта, смт.Лівадія, пров.Батуріна, 12-а, та у вигляді грошових коштів для фінансування робіт із розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під об'єктами нерухомості, а ТОВ "Трубремонт" зобов'язувалося зробити інвестиційний вклад у вигляді будівельних матеріалів та у вигляді грошових коштів для забезпечення реконструкції з розширенням (із збільшенням фізичних розмірів) існуючих об'єктів нерухомості: фінансування робіт з розроблення ескізного проекту реконструкції об'єктів інвестування; фінансування робіт з розроблення проекту реконструкції об'єктів інвестування та його погодження у встановленому законодавством порядку; фінансування підрядних робіт з реконструкції об'єкта інвестування в еколого-просвітницький центр; фінансування інших робіт, необхідних для реконструкції об'єктів нерухомості (п.п. 2.2, 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.2.3 договору вклад позивача оцінюється сторонами у розмірі 2 000 000,00 грн.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що позивач зобов'язується до 30.10.2007 р. оформити право користування земельною ділянкою площею 0,6485 га за адресою: смт. Лівадія, вул. Батуріна, 12-а.

Позивач на виконання вимог договору розробив проект відведення в оренду земельної ділянки площею 0,6485 га за адресою: смт. Лівадія, вул. Батуріна, 12-а та подав його відповідачу для затвердження, однак відповідач ухилився від затвердження даного проекту землеустрою та укладення з позивачем договору оренди зазначеної земельної ділянки.

Не погоджуючись із діями відповідача позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Лівадійської селищної ради про визнання недійсним рішень Лівадійської селищної ради №83 від 25.07.2007 року та №21 від 14.10.2007 року, зобов'язання відповідача в тридцятиденний термін з моменту вступу рішення суду в законну силу на черговій сесії селищної ради ухвалити рішення про затвердження землевпорядної документації по відведенню спірної земельної ділянки та зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки площею 0,6485 га за адресою: смт. Лівадія, вул. Батуріна, 12-а, який рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2007 року у справі №2-7/14903-2007 було задоволено.

Згідно з п. 9.4 договору про дольову участь в інвестуванні будівництва (інвестиційну діяльність) якщо договір припиняється з ініціативи інвестора внаслідок невиконання замовником обов'язків за цим договором, замовник зобов'язаний повернути інвестору внесені ним на момент припинення договору інвестиції, а також сплатити інвестору штраф у розмірі 1 відсоток від суми інвестиції, вказаної в п. 2.3.3 цього договору, протягом двох місяців із моменту втрати чинності даним договором.

31.03.2008 року ТОВ "Трубремонт" (інвестор) повідомив позивача про розірвання договору про дольову участь в інвестуванні будівництва (інвестиційну діяльність), у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань щодо оформлення права оренди земельної ділянки у строк до 30.10.2007 року і вимагав сплатити штраф в сумі 100 000 грн. відповідно до п. 9.4 договору (а. с. 10 т. 1).

25.03.2009 року позивач сплатив ТОВ "Труб ремонт" штраф у розмірі 100 000,00 грн. на підставі п. 9.4 договору.

Вважаючи, що збитки у вигляді сплати штрафу в сумі 100 000,00 грн. контрагенту за договором про дольову участь в інвестуванні будівництва (інвестиційну діяльність) виникли внаслідок неправомірних дій відповідача (який ухилився від укладення договору оренди земельної ділянки), ТОВ "Левада" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Лівадійської селищної ради про стягнення з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. збитків на підставі ст.ст. 9, 15, 16, 1173 Цивільного кодексу України.

При новому розгляді справи позивач заявою від 08.09.2010 року уточнив підстави позову обґрунтовуючи позовні вимоги ще й нормами ст. 1191 Цивільного кодексу України (право зворотної вимоги-регресу).

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення збитків у розмірі 100 000 грн. господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що по-перше, ухилення Лівадійської селищної ради від укладення договору оренди спірної земельної ділянки не перешкоджало укладенню вказаного договору за рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-7/14903-2007 (згідно з яким вказаний договір вважався укладеним з 21.03.2008 року), у зв'язку з чим позивач в період дії договору про дольову участь в інвестуванні будівництва мав можливість оформити право оренди земельної ділянки на підставі рішення господарського суду; по-друге, враховуючи, що відповідно до чинного земельного законодавства, зокрема ст. 12 Земельного кодексу України, право розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень селищної ради, позивач, приймаючи на себе зобов'язання за договором про дольову участь в інвестуванні будівництва (інвестиційну діяльність) від 10.07.2007 року протягом трьох місяців оформити право користування земельною ділянкою, добровільно прийняв на себе можливі ризики невиконання зазначеної умови договору; по-третє, позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення, зокрема безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Предметом позову є стягнення збитків, завданих позивачу внаслідок сплати ним штрафу в сумі 100 000грн. контрагенту за договором про дольову участь в інвестуванні будівництва (інвестиційну діяльність), оскільки, (на думку позивача) він не виконав умови договору про інвестиційну діяльність і вимушений був сплатити штраф контрагенту за договором у зв'язку з неправомірними діями відповідача, який ухилився від укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в т.ч. відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду.

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивачем не доведено складу правопорушення, необхідного для застосування деліктної відповідальності, зокрема, не доведено наявності безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, завданими позивачу внаслідок добровільної (в досудовому порядку) сплати позивачем штрафу контрагенту за договором про дольову участь в інвестуванні будівництва (інвестиційну діяльність) від 10.07.2007 року (ТОВ "Трубремонт") у зв'язку з невиконанням позивачем умов вказаного договору.

Висновки господарських судів про те, що позивач, приймаючи на себе зобов'язання за договором про дольову участь в інвестуванні будівництва (інвестиційну діяльність) оформити право користування земельною ділянкою протягом 3-х місяців, повинен був передбачити можливі ризики невиконання зазначеного зобов'язання, є цілком обґрунтованими.

Крім того, як встановлено господарськими судами, позивач добровільно через рік після розірвання договору про дольову участь в інвестуванні будівництва (інвестиційну діяльність) сплатив контрагенту за вказаним договором (ТОВ "Трубремонт") штраф за невиконання умов вказаного договору, що також підтверджує відсутність безпосереднього причинного зв'язку між поведінкою відповідача (який ухилявся від укладення договору оренди) і збитками, заподіяними позивачу внаслідок сплати ним штрафу за невиконання договірних умов товариству з обмеженою відповідальністю "Трубремонт".

Що стосується обґрунтування позовних вимог нормами ст. 1191 Цивільного кодексу України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України право зворотної вимоги (регресу) виникає у разі, якщо шкода, заподіяна винно однією особою, фактично відшкодовується за рахунок іншої. Право зворотної вимоги дає кредитору, тобто особі, яка відшкодувала шкоду, можливість повернути собі виплачені на відшкодування шкоди кошти, звернувшись з відповідною вимогою про повернення виплаченого до боржника (фактичного заподіювача шкоди).

Разом з тим, докази відшкодування позивачем шкоди, завданої іншою особою (відповідачем), в матеріалах справи відсутні.

Доводи касаційної скарги (які фактично зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів, яким вже надано оцінку господарськими судами) не спростовують висновків господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.11.2010р. у справі №5002-32/3665.1-2010 не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ТОВ "Левада" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.11.2010р. у справі №5002-32/3665.1-2010 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.11.2010р. у справі №5002-32/3665.1-2010–без змін.