37/169 Про стягнення орендної плати - 17.02.2011 Прийняття

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.09.2010 (суддя Попкова Д.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2010 (колегія суддів у складі головуючого судді Ченота Л.Ф., суддів Діброви Г.І., Дучал Н.М.), задоволені позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі –позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" (далі –відповідач) про стягнення орендної плати в розмірі 43387,50 грн., комунальних платежів в розмірі 8137,82 грн., пені в розмірі 3055,19грн.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм ст. ст. 6, 627, 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, умови п. 10.7 договору оренди від 20.05.2008.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.

Представники відповідача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 20.05.2008 між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 37/1, за умовами якого орендодавець передає орендарю у тимчасове володіння і користування індивідуально-визначене нерухоме майно –нежитлове приміщення площею 56,7кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (об’єкт оренди), для розміщення в ньому відділення банку і здійснення своєї статутної діяльності,орендну плату за користування яким здійснює у строки та в порядку, що передбачені цим договором (п. 1.1, п. 1.4 договору); орендар зобов'язаний щомісячно в порядку, передбаченому цим договором, вносити орендну плату за користування об’єктом оренди та сплачувати орендодавцю понесену ним вартість витрат оренди земельної ділянки та вартість витрат на утримання об’єкту оренди (опалення, освітлення, водопостачання, експлуатаційні витрати, вивіз сміття) у строки, в порядку та обсягах, що передбачені цим договором (п. 2.5 договору); розмір щомісячної орендної плати, яку орендар сплачує орендодавцю, становить 7677,5 грн., включаючи фактичну вартість оренди земельної ділянки, орендна плата вноситься щомісячно з моменту прийняття приміщення за актом приймання-передачі шляхом її перерахування орендодавцю в строк до 10 числа поточного місяця, вартість спожитих послуг з опалення, освітлення, водопостачання, експлуатаційних витрат та вивозу сміття компенсується згідно виставлених рахунків орендодавця (пункти 3.2, 3.3, 3.4 договору); після закінчення строку користування майном чи припинення цього договору об’єкт оренди повертається орендодавцю в 3-денний строк за актом приймання-передачі і з моменту такого повернення договір оренди припиняється (п. 4.3 договору); цей договір набирає чинності з моменту його підписання та передачі об’єкту оренди за актом приймання-передачі і припиняє свою дію 31.05.2010 (п. 10.1 договору); цей договір вважається припиненим, якщо орендар не сплачує орендну плату протягом трьох місяців поспіль (п. 10.7 договору).

На виконання умов договору, 20.05.2008 між сторонами складено акт 37/1 приймання-передачі нежитлового приміщення, який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати орендної плати та комунальних платежів виконав неналежним чином, заборгувавши за період з грудня 2009р. по травень 2010р. 43387,50 грн. з орендної плати та 8137,82 грн. з комунальних платежів, в зв'язку з чим позивач надіслав претензію № 2 від 03.06.2010 на суму 54580,51 грн., у відповідь на яку відповідач листом від 23.06.2010 частково визнав заборгованість за період до 15.12.2009, оскільки вважав, що з 15.12.2009 договір припинив свою дію.

Так, з посиланням на лист Управління НБУ в Донецькій області щодо внесення 15.12.2009 до Державного реєстру банків запису про тимчасове призупинення діяльності низки відділень Відкритого акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал", у тому числі відділення №37 у м. Кам’янець-Подільський, відповідач листом від 26.11.2009 звернувся до позивача про розірвання договору оренди, проте, позивач не погодився з достроковим розірванням договірних відносин до повного погашення заборгованості.

Як встановлено судами попередній інстанцій, на час звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач заборгованості за оренду не погасив, дії з повернення орендованого майна не вчинив.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх підставність і ґрунтовність, виходячи з того, що орендна плата вноситься незалежно від результатів господарської діяльності; приміщення не було повернено орендодавцю у передбачений договором спосіб, тобто, за актом прийому-передачі; положення пункту 10.7 договору є підставою для припинення договору тільки за умови додержання всіх інших умов договору та за наявності волевиявлення припинити договір саме орендодавця, а не орендаря.

Колегія суддів вважає рішення і постанову у справі законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги безпідставними, враховуючи таке.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

Пунктом 10.8. договору сторони передбачили, що договір може бути розірваний за їх згодою. На вимогу однієї із сторін він може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) та у встановленому ст. 188 Господарського кодексу України порядку.

Право орендаря вимагати розірвання договору найму закріплено нормою ст. 784 Цивільного кодексу України та виникає у випадках, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі та якщо наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Водночас, нормою ст. 782 ЦК України встановлене право орендодавця відмовитись від договору і вимагати повернення майна у разі, якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд.

Аналогічні умови містить п. 10.7 договору, згідно якого договір вважається припиненим якщо орендар не сплачує орендну плату за користування об’єктом (приміщеннями) протягом трьох місяців поспіль.

Таким чином, законодавець і сторони договору оренди передбачили право орендодавця відмовитись від договору оренди як захист від порушення орендарем прийнятих на себе зобов’язань по внесенню орендної плати, а не право орендаря вважати договір оренди припиненим через несумлінне ставлення до своїх зобов’язань, адже, договір оренди по своїй суті є угодою, направленою на виникнення, а не на припинення зобов’язання. Отже, твердження скаржника, що пункт 10.7 договору слід розглядати як заздалегідь передбачений сторонами спосіб припинення зобов’язання, навіть без волевиявлення орендаря ним скористатись, є хибними.

Крім того, враховуючи, що договором передбачена обопільна згода сторін на дострокове розірвання договору оренди, орендар не був позбавлений можливості звернутися з відповідним позовом до орендодавця про дострокове розірвання договору оренди за наявності передбачених законодавством або договором підстав, проте, як встановлено судами попередній інстанцій, доказів врегулювання спору про розірвання договору в судовому порядку згідно вимог ст. 188 Господарського кодексу України сторонами до матеріалів справи не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дія договору припинилася 31.05.2010, як то передбачено п. 10.1 договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог як в частині стягнення заборгованості з орендної плати та комунальних платежів за період грудень 2009р. –травень 2010р., так і в частині стягнення пені за неналежне виконанням відповідачем грошових зобов'язань за період прострочення, що передбачено п. 8.2 договору з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до намагання надати їм перевагу над встановленими судами обставинами та дослідженими доказами, що перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.