Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могила С.К. (головуючого),

Борденюк Є.М.,

Вовка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну прокурора з питань нагляду за додержанням законів на транспорті Київської області в інтересах держави в особі Державної служби автомобільних доріг України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 року у справі № 8/21 за позовом спільного українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" до дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості,

У грудні 2008 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором від 17.07.2008 року № 28-20 в сумі 664 646,80 грн., у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати за виконані роботи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2009 року (суддя Катрич В.С.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 року (судді Тищенко О.В., Алданова С.О., Смірнова Л.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор просить прийняті судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Своє прохання скаржник обґрунтовує порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними і підлягають залишенню без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін і прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, касаційний суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір від 17.07.2008 року № 28-20 на виконання робіт з поточного ремонту автомобільної дороги, відповідно до якого відповідач (генпідрядник) доручив, а позивач (субпідрядник) зобов’язався забезпечити відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт з поточного ремонту автомобільної дороги Київ-Харків-Довжанський км 32+571-км 34 000, транспортна розв’язка.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна робіт складає 678 211 грн.

За п. 11.1 зазначеного договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт після надходження фінансування від замовника –Служби автомобільних доріг у Київській області, за винятком послуг генпідряду.

Відповідно до п. 11.7 договору послуги генпідряду складають 2% від договірної ціни робіт.

Розрахунки за виконані роботи з субпідрядниками у разі їх залучення генпідрядником, відповідно до п. 11.6 договору, здійснюються генпідрядником.

Сторонами договору були укладені та підписані довідка про вартість виконаних робіт за вересень 2008 року на суму 678 211 грн. та акт приймання виконаних підрядних робіт на таку ж суму.

Позивачем та відповідачем було підписано акт про розмір генпідряду, утриманий генпідрядником із субпідрядної організації ТОВ "Бітунова Україна" у вересні 2008 року на суму 13 564 грн.

Матеріали справи містять акт взаємних розрахунків станом на 03.03.2009 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 664 646,78 грн.

Позивач звернувся з листом від 09.10.2008 року № 192 до Служби автомобільних доріг у Київській області з проханням підтвердити факт надходження відповідачу фінансування за виконані ним субпідрядні роботи.

Листом від 16.10.2008 року № 05с/2364 Служба автомобільних доріг у Київській області повідомила, що виконані роботи по поточному ремонту на автодорозі Київ-Харків-Довжанський км 32+571-км 34 000, транспортна розв’язка, які виконано у вересні –оплачені Генпідряднику згідно платіжного доручення від 12.09.2008 року № 435, в якому включено суму 678 211 грн., відповідно до реєстру № 118. Виконані позивачем роботи по зазначеному об'єкту оплачені в повному обсязі.

Позивачем направлено на адресу відповідача вимогу від 14.11.2008 року № 109/ю з проханням протягом 7 днів з моменту отримання вимоги перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості.

Відповідачем наявність боргу перед відповідачем не заперечувалась.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у зв’язку з невиконанням зобов’язання за договором з оплати виконаних робіт.

Висновок про настання строку виконання зобов'язання за договором підряду з оплати робіт відповідачем, попередні судові інстанції обґрунтували підтвердженням обставин здійснення замовником фінансування цих робіт відповідачу його листом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору субпідряду обов'язок з розрахунків за виконані роботи у відповідача, який є генпідрядником, виникає після надходження фінансування від замовника –Служби автомобільних доріг у Київській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За вимогами ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, суди попередніх інстанцій не врахували зазначеного та не навели правової оцінки обставинам, пов'язаним із визначенням настання строку виконання зобов'язання з оплати за виконані роботи генпідрядником, виходячи з умов договору субпідряду, яким встановлено настання строку виконання такого обов'язку після надходження фінансування від замовника.

Разом з цим, встановивши, що між сторонами склалися відносини субпідряду, які виникли з відносин підряду між відповідачем і замовником - Службою автомобільних доріг у Київській області, суди не з'ясували як цих відносин, так і їх правового впливу на спірні правовідносини в даній справі.

До того ж, поклавши в основу прийнятих рішень про здійснення фінансування замовником виконаних робіт лист Служби автомобільних доріг у Київській області від 16.10.2008 року № 05С/2364, суди в порушення вимог ст. 43 ГПК України його змісту не перевірили, жодних первинних розрахункових документів на підтвердження здійснення розрахунків замовника із генпідрядником не витребували і не дослідили, та питання про необхідність залучення до участі в справі Служби автомобільних доріг у Київській області не обговорили.

Разом з тим, прийнявши до провадження та розглянувши апеляційну скаргу прокурора в інтересах держави в особі ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", суд апеляційної інстанції процесуального становища цієї особи в даній справі не визначив.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу прокурора з питань нагляду за додержанням законів на транспорті Київської області в інтересах держави в особі Державної служби автомобільних доріг України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2009 року скасувати, і справу № 8/21 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.