Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2012 року у справі № 5020-996/2012 Господарського суду міста Севастополя за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж", м. Севастополь, до Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго", м. Севастополь, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, м. Київ, про стягнення заборгованості в розмірі 66 973,45 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Никифорова О.М. (дов. № 05/301 від 25.02.13);

відповідача - Зубченко С.М. (дов. № 19450/0/2-12 від 07.12.12);

третьої особи - Саківська А.Ю. (дов. № 3 від 02.01.13),

У вересні 2012 року позивач ДП Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" про стягнення заборгованості в розмірі 66 973,45 грн.

Вказував, що він, згідно ліцензії АГ № 578526, виданої Національною комісією регулювання електроенергетики України, є ліцензіатом у сфері електроенергетики та здійснює господарську діяльність з передачі та розподілу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Зазначав, що 31.08.11 між ним та відповідачем був підписаний акт звірки об'ємів передачі електроенергії мережами ДП Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" для споживачів ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго", згідно якого загальний обсяг переданої електричної енергії в серпні 2011 року склав 13 595 142 кВт, що становить 817 339,93 грн.

Посилаючись на часткову оплату відповідачем наданих ДП Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" послуг з передачі електроенергії в серпні 2011 року, позивач просив стягнути з відповідача 66 973,45 грн.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 22 листопада 2012 року (суддя Єфременко О.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2012 року (колегія суддів у складі: Гонтаря В.І. - головуючого, Борисової Ю.В., Волкова К.В.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на невідповідність підстави позову дійсним обставинам справи, оскільки спірні правовідносини сторін виникли на підставі договору про передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26.01.10, тоді як підставою даного позову є надання позивачем послуг з постачання електричної енергії відповідачу в серпні 2011 року на підставі усної домовленості сторін.

У касаційній скарзі ДП Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 181 ГК України, ст.ст. 34, 54 ГПК України та на порушення судом апеляційної інстанції його права на участь в судовому засіданні, в зв'язку з отриманням ухвали суду про призначення апеляційної скарги до розгляду в день її розгляду судом, просить скасувати постановлені у справі судові акти та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Право сторін брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу передбачено і ст. 22 ГПК України.

Згідно п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75 (v0075600-02) , на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як вбачається зі зворотної сторони ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2012 року про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 25 грудня 2012 року, її копії надіслані сторонам у справі 20 грудня 2012 року.

Скаржником до касаційної скарги додано копію отриманих 24.12.12 доставною дільницею № 2 поштових повідомлень, згідно якого вказану ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.12 ДП Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" отримав 25.12.12, тобто, в день розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Зазначене свідчить про порушення судом апеляційної інстанції встановленого ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-2, 4-3, 22 ГПК України права приймати участь в судовому засіданні та користуватися іншими правами позивача, встановленими зазначеними нормами права.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду (п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України).

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції, як така, що винесена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, вжити заходів до належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, встановити дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" задовольнити частково.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2012 року у справі № 5020-996/2012 скасувати.

3. Справу № 5020-996/2012 передати на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.