Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В. суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Високі аграрні технології" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року у справі №5011-23/10473-2012 господарського судум. Києва за позовом ТОВ "Унікредит Лізинг" до ТОВ "Високі аграрні технології" про стягнення 962 775, 81 грн., у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Просалова О.Є. дов. б/н від 12.10.2011

від відповідача:Бонтлаб В.В. дов. б/н від 20.11.2012

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2012 року у справі №5011-23/10473-2012 (суддя Кирилюк Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року (судді Коршун Н.М., Алданова С.О., Пашкіна С.А.) позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Високі аграрні технології" на користь ТОВ "Унікредит Лізинг" 316 516, 13 грн. - основного боргу, 23 949, 17 грн. - пені, 612 944, 86 грн. - неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу, 6 365, 65 грн. - 3 % річних, 3 000 грн. - збитків та 19 256 грн. - витрат по сплаті судового збору.

У касаційній скарзі ТОВ "Високі аграрні технології" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року та рішення господарського суду м. Києва від 25.09.2012 року у справі №5011-23/10473-2012 повністю та прийняти нове рішення у справі, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 22, 785, 806 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

28.04.2011 р. між ТОВ "Унікредит Лізинг" (лізингодавець, позивач) та ТОВ "Високі аграрні технології" (лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 2562L11/00-LD, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання придбати у власність від продавця, що обраний лізингоодержувачем, предмет лізингу відповідно до встановлених останнім умов придбання та технічних характеристик та передати його у користування відповідачу, а останній прийняти у користування та сплатити лізингові платежі, інші комісії, які зазначені в додатку "Тарифи" до цього договору, який є його невідємною частиною, та виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором та чинним законодавством (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2.1 договору встановлено строк лізингу, який починається з дати передачі предмета лізингу у користування лізингоодержувачу, що підтверджується підписанням відповідного акту приймання - передачі предмета лізингу та закінчується в день, наступний за останньою датою, що вказана в графіку лізингових платежів або в день, визначений в повідомленні про відмову від договору за ініціативою позивача або відповідача у випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством (п. 1.2.2).

Відповідно до п. 5.1 договору Відповідач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі. Розмір платежів, їх складові частини та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів, що міститься у додатках до договору. Розмір лізингових платежів та їх складових частин виражається у іноземній валюті (долар США, Євро) та підлягає сплаті у національній валюті України -гривні за курсом, що визначений договором (пункт 5.2).

Додатковою угодою № 1 від 05.07.2011 року до договору сторони дійшли згоди доповнити договір додатками № 2562L11/02 від 05.07.2011 року, № 2562L11/03 від 05.07.2011 року, № 2562L11/04 від 05.07.2011 року, № 2562L11/05 від 05.07.2011 року, № 2562L11/06 від 05.07.2011 року, № 2562L11/07 від 05.07.2011 року, № 2562L11/08 від 05.07.2011 року, № 2562L11/09 від 05.07.2011 року, № 2562L11/10 від 05.07.2011 року та встановили графік сплати лізингових платежів.

Згідно з п. 5.3.2 договору періодичні лізингові платежі сплачуються після передачі предмета лізингу у користування лізингоодержувачу за курсом продажу та включають в себе відшкодування вартості предмету лізингу, що розраховується за курсом, встановленим у відповідному додатку до договору та комісію лізингодавця, яка є такою, що змінюється та розраховується як різниця між розміром періодичного лізингового платежу та розміром відшкодування вартості предмету лізингу у гривні, розрахованого згідно п. 5.3.2 (а) цього договору. Мінімальний розмір комісії лізингодавця не може бути меншим ніж одна гривня.

У зв'язку зі зміною вартості предмета лізингу, додатковою угодою № 2 до договору № 2562L11/00-LD від 28.04.2011 року сторони домовилися викласти додатки до договору у новій редакції, погодивши строк та суму лізингових платежів у новій редакції.

Пунктом 12.1.2 Договору передбачено, що у випадку повернення чи вилучення Предмету лізингу не передбачається повернення Лізингодавцем будь-яких платежів, належно сплачених Лізингоодержувачем, або скасування платежів, що мають бути сплачені Лізингоодержувачем Лізингодавцю до моменту такого повернення/вилучення в межах виконання цього Договору.

Пунктом 12.3 договору сторони узгодили, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена за договором, останній сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним Банком України, яка діяла протягом періоду прострочення, за кожен день прострочення. У випадку, коли лізингоодержувач не виконує обов'язку щодо повернення предмета лізингу, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача сплатити неустойку у подвійному розмірі періодичного лізингового платежу за весь час прострочення. При цьому, для розрахунку приймається останній, (тобто такий, який передує факту порушення зобов'язання лізингоодержувача щодо повернення предмету лізингу), повний періодичний лізинговий платіж, згідно з графіком лізингових платежів (пункт 12.4).

Відповідно до акту приймання-передачі від 28.07.2011 року, підписаного відповідачем без заперечень та зауважень, ТОВ "Унікредит Лізинг" свої зобов'язання за договором виконало належним чином.

У зв'язку з несплатою відповідачем лізингових платежів позивач 31.01.2012 повідомив відповідача про відмову від договору № 2562L11/00-LD від 28.04.2011 з 10.02.2012 та необхідність повернення об'єктів лізингу.

02.03.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. вчинено виконавчий напис на підставі статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.199 року № 1172 (1172-99-п) "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", про повернення Відповідачем об'єктів фінансового лізингу, що були передані в користування на підставі договору № 2562L11/00-LD від 28.04.2011 року та підлягають вилученню за невиплачені лізингові платежі з 10.10.2011 року по 09.12.2011 року у сумі 172 093, 90 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з повернення об'єктів лізингу після припинення дії договору та зобов'язань зі сплати лізингових платежів ТОВ "Унікредит Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Високі аграрні технології" про стягнення 962 775, 81 грн., з яких: 316 516, 13 грн. - основного боргу, 23 949,17 грн. - пені, 6 365, 65 грн. - 3% річних, 612 944, 86 грн. - неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу, 3000 грн. - збитків.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивачем не виконано зобов'язань зі сплати лізингових платежів у повному обсязі та зобов'язань з повернення предмету лізингу після припинення дії договору № 2562L11/00- LD від 28.04.2011 року.

Вис новки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу, пені, 3 % річних та збитків є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Нормами ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 16 вказаного закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, сплату яких боржником прострочено.

Відповідальність за несвоєчасну сплату лізингових та інших передбачених договором платежів встановлено у п. 12.3 договору, згідно з яким у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, яка діяла протягом періоду прострочення, за кожен день прострочення.

Враховуючи встановлення господарськими судами факту невиконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати лізингових платежів за період з 10.09.2011 по 10.02.2012, висновки господарських судів про наявність підстав для стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних є цілком обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про неможливість стягнення в судовому порядку боргу за несплаченими лізинговими платежами у зв'язку з існуванням виконавчого напису нотаріуса від 02.03.2011 не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказаний виконавчий напис приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. вчинено про повернення відповідачем на користь позивача об'єкту фінансового лізингу, а не заборгованості за лізинговими платежами (а.с. 50-51).

Що стосується задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог в частині стягнення неустойки за неповернення предмету лізингу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що позовні вимоги у частині стягнення неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу обґрунтовано нормами ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (згідно з якими якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення) та умовами договору фінансового лізингу.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині у зв'язку з відсутністю доказів повернення предмету лізингу позивачу, не надали будь-якої оцінки правовому обґрунтуванню позову, зокрема можливості застосовувати до спірних правовідносин норм ст. 785 Цивільного кодексу України, яка передбачає стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі неповернення наймодавцеві предмету найму.

Разом з тим, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За приписами частин 2 і 3 статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, До відносин, пов'язаних із лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Право лізингодавця відмовитися від договору лізингу передбачено частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг"м, а наслідки розірвання визначено статтею 10 цього Закону, зокрема пунктами 5 і 6, якими передбачено право лізингодавця стягнути з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону або договору.

Крім того, слід зазначити, що господарськими судам не надано будь-якої оцінки п. 12.4 договору фінансового лізингу № 2562L11/00-LD від 28.04.2011, в якому йдеться лише про право лізингодавця вимагати від лізингоодержувача сплатити неустойку у подвійному розмірі періодичного лізингового платежу за весь час прострочення у випадку невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо повернення предмету лізингу. Однак, господарські суди не встановили чи передбачено відповідний обов'язок лізингоодержувача умовами договору чи нормами чинного законодавства.

Викладене свідчить, що судами в цій частині зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині стягнення неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9,ст.111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ТОВ "Високі аграрні технології" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. у справі №5011-23/10473-2012 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2012 року у справі №5011-23/10473-2012 скасувати в частині стягнення неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу в сумі 612 944, 86 грн.

В цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. у справі № 5011-23/10473-2012 залишити без змін.