Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Надія" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 листопада 2010 року у справі № 34/49пн Господарського суду Донецької області за позовом ОСОБА_4, Донецька область, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Надія", Донецька область, про стягнення 68 837,76 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_5, ОСОБА_6 (дов. від 03.06.10);

відповідача –не з’явились,

У квітні 2009 року позивач ОСОБА_4 пред'явила у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Торговий комплекс "Надія" про стягнення 68 837,76 грн.

Вказувала, що вона була учасником ТОВ "Торговий комплекс "Надія" з часткою в статутному фонді товариства –14,06 %.

Посилаючись на порушення відповідачем її корпоративних прав, які полягають в тому, що ТОВ "Торговий комплекс "Надія" не вчиняються ніякі дії щодо виплати вартості належної їй частки майна товариства, позивач, просила стягнути з відповідача вартість належної їй частки в статутному фонді товариства в сумі 68 837,76 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13 вересня 2010 року (колегія суддів у складі: Кододової О.В. –головуючого, Мартюхіної Н.О., Сковородіної О.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15 листопада 2010 року (колегія суддів у складі: Новікової Р.Г. –головуючого, Волкова Р.В., Дучал Н.М.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ТОВ "Торговий комплекс "Надія" на користь ОСОБА_4 68 837,76 грн. вартості частини майна товариства, пропорційну частці позивача в статутному фонді товариства, 688,39 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3 743,92 грн. витрат на проведення експертизи.

В іншій частині вимог відмовлено.

Судові акти в частині задоволення вимог, мотивовані посиланнями на висновок комплексної судової будівельно-технічної та судової економічної експертизи № 4659/23/4330/24/6849/25/6871/32, згідно якого чиста вартість активів підприємства станом на 07.05.08 з урахуванням ринкової вартості основного засобу загальною площею 379,70 кв.м., розташованого під № 121 по пр. Леніна в м. Маріуполь складає 1 673 тис. грн., а частка позивача –206,28 тис.грн. та підлягає стягненню з відповідача в заявленій до стягнення сумі позивачем.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення вартості частки позивача в розмірі 14,06 %, обґрунтовані посиланнями на сплату позивачем вартості частки лише в розмірі 12,33 %.

У касаційній скарзі ТОВ "Торговий комплекс "Надія", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 190 ЦК України, ст.ст. 54, 64 Закону України "Про господарські товариства" та ст.ст. 32, 34 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач був одним із учасників ТОВ "Торговий комплекс "Надія" з часткою в статутному фонді товариства –12,33 %.

11.03.08 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Торговий комплекс "Надія", яке оформлене протоколом б/н, в зв’язку зі смертю ОСОБА_13 вирішено здійснити перерозподіл її частки між учасниками товариства. Частка ОСОБА_4 склала 14,06 %.

07.05.08 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Торговий комплекс "Надія", яке оформлене протоколом б/н, вирішено виключити ОСОБА_4 зі складу учасників товариства та виплатити їй належну частку в статутному фонді товариства, згідно балансового звіту за 2007 рік, протягом року.

Під час розгляду справи судами було встановлено, що позивачем фактично сплачена вартість частки, яка становить 12,33 %. Збільшення розміру частки позивача до 14,06 % пов’язане із необхідністю додатково сплатити для поповнення статутного капіталу товариства 777, 35 грн., що нею не було здійснено.

Таким чином, розгляду підлягають вимоги про стягнення вартості частки в розмірі 12,33 %.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (ст. 148 ЦК України).

Згідно п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.20.08 (v0013700-08) "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вихід зі складу учасників товариства не пов’язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв’язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв’язку.

За приписами ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та п. 16 Статуту ТОВ "Торговий комплекс "Надія" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди (ч. 2 ст. 54 Закону).

У випадку неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

Враховуючи визначення поняття майна, наведене в ст. 190 ЦК України, під час оцінки вартості частини майна, еквівалентної частці учасника в статутному фонді, слід брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства, а також майнові права та обов’язки.

Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Згідно п. 3.7 Рекомендацій Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.07 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" (v5_14600-07) майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92 (z0288-00) ), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242 (z0750-99) ), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87 (z0391-99) ).

Згідно висновку комплексної судової будівельно-технічної та судової економічної експертизи №4659/23/4330/24/6849/25/6871/32 чиста вартість активів ТОВ "Торговий комплекс "Надія" станом на 07.05.08 з врахуванням ринкової вартості основного засобу загальною площею 379,70 кв.м., розташованого під № 121 по пр. Леніна в м. Маріуполь складає 1 673 тис.грн. При цьому, частка ОСОБА_4 виходячи із частки 14,06 % складає 235,22 тис.грн., а з частки 12,33 % –206,28 тис.грн.

Судами встановлено, що позивачем не було вчинено дії спрямовані на збільшення частки до 14,06 %, тому її частка становить 12,33 %, що складає 206,28 тис.грн.

Враховуючи, що сума 68 837,76 грн., яку просив стягнути позивач, відповідає вартості частки належної позивачу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення вимог в сумі, заявленій до стягнення.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Враховуючи викладене, не заслуговують на увагу суду посилання касаційної скарги на невірне визначення чистих активів відповідача, оскільки судами не встановлено, а матеріали справи не містять спростувань висновку комплексної судової будівельно-технічної та судової економічної експертизи №4659/23/4330/24/6849/25/6871/32, яким визначено їх вартість.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Надія" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 листопада 2010 року у справі № 34/49пн залишити без змін.