Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Козир Т.П.,

суддів: Мамонтової О.М.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства з іноземним капіталом "Ріоні" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2010р. у справі №30/282 господарського суду міста Києва за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства з іноземним капіталом "Ріоні" про розірвання договору оренди, звільнення та повернення земельної ділянки,

за участю представників:

Прокуратури: Комас О.Ю., посв. № 75 від 03.07.2006р.,

Позивача: не з’явився,

Відповідача: Простибоженко О.С., дов. б/н від 04.11.2010р.

В.о. Київського транспортного прокурора (далі –Прокурор) звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі –КМР, Позивач) до Приватного підприємства з іноземним капіталом "Ріоні" (далі –ПП "Ріоні", Відповідач), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.03.2003р. площею 0,42 га, на Набережному шосе, біля перетину з Дніпровським узвозом, що у Печерському районі м. Києва, укладеного між КМР та ПП "Ріоні", а також, про зобов’язання звільнити вказану земельну ділянку та передати її Позивачу у первісному стані.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2010р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2010р., позов Прокурора задоволено повністю.

У поданій касаційній скарзі, та поясненнях до неї, ПП "Ріоні", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 614, 651 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), ст.ст. 4, 96, 141 Земельного кодексу України (далі –ЗК України), ст.ст. 38, 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 28, 30, 48 Закону України "Про охорону земель", ст.ст. 47, 33, 35, 42, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), просить скасувати прийняті у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прокурор, у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі –без змін.

В засіданні суду касаційної інстанції представником Позивача було заявлено усне клопотання про допуск до участі у справі на стороні Позивача представника громадськості.

Вказане клопотання колегією суддів було розглянуто та відхилено, з огляду на наступне. Нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі – ГПК України (1798-12) ) і, зокрема, статтями 18 - 27, 29, 30 цього Кодексу, визначено склад учасників судового процесу, які мають право брати участь у судовому процесі у випадках, передбачених цим Кодексом, за наявності у них на це відповідних повноважень (ст. 28 ГПК України). При цьому, участь представників громадськості, в якості учасників судового процесу, нормами ГПК України (1798-12) , не передбачена. Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що заявляючи вказане усне клопотання, представник Позивача не обґрунтував його належним чином, з посиланням на відповідні норми процесуального Закону, а також не надав належних письмових документів, які б підтверджували повноваження особи, яку він просив допустити до участі у справі, як і не зазначив конкретного прізвища такої особи.

Крім того, представником Позивача були заявлені усні клопотання про складання протоколу судового засідання та фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного запису, які колегією суддів касаційної інстанції також були розглянуті та відхилені, як безпідставні, з огляду на те, що нормами ГПК України (1798-12) не передбачено складання протоколу судового засідання та фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного запису під час перегляду судових рішень у касаційному порядку.

У зв’язку з відхиленням усних клопотань, представником Позивача колегії суддів було заявлено відвід, за результатами розгляду та вирішення якого в порядку ст. 20 ГПК України, в задоволенні заяви про відвід було відмовлено, з винесенням про це відповідної ухвали.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням КМР "Про надання і вилучення земельних ділянок" від 26.12.2002р. № 206-3/366 (ra06-3023-02) було вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки ПП "Ріоні" для будівництва, експлуатації та обслуговування ресторану з благоустроєм прилеглої території на Набережному шосе, біля перетину з Дніпровським узвозом у Печерському районі м. Києва; вирішено передати ПП "Ріоні", за умови виконання п. 1.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,42 га для будівництва, експлуатації та обслуговування ресторану з благоустроєм прилеглої території на Набережному шосе, біля перетину з Дніпровським узвозом, у Печерському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

В подальшому, 20.03.2003р. між КМР (Орендодавець) та ПП "Ріоні" (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.) Орендодавець на підставі рішення Київради 26.12.2002р. № 206-3/366 (ra06-3023-02) передає, а Орендар приймає в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої: Набережне шосе, біля перетину з Дніпровським узвозом у Печерському районі м. Києва, розміром 0,4200 га для будівництва, експлуатації та обслуговування ресторану з благоустроєм прилеглої території у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і визначені на плані, що є невід’ємною частиною цього Договору.

В пункті 13. Договору сторони погодили, що дія цього Договору припиняється у випадку, зокрема, дострокового розірвання цього Договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку неналежного виконання іншою стороною умов цього Договору.

Предметом спору у даній справі є вимоги Прокурора, з урахуванням уточнень до позовних вимог, про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.03.2003р. площею 0,42 га, на Набережному шосе, біля перетину з Дніпровським узвозом, що у Печерському районі м. Києва, укладеного між КМР та ПП "Ріоні", а також, про зобов’язання звільнити вказану земельну ділянку та передати її Позивачу у первісному стані, з посиланням на те, що Відповідачем було порушено істотні умови Договору, та приписи ст.ст. 96, 141 ЗК України, а саме –незаконно знищено зелені насадження на орендованій земельній ділянці.

Суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених обставин справи, з урахуванням вимог ст.ст. 93, 96, 141 ЗК України, ст.ст. 525, 526, 629, 651, 763 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 14, 16, 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", ст.ст. 2, 5, 35, 38, 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", та умов укладеного Договору, посилаючись на те, що Відповідачем під час оренди земельної ділянки було здійснено самовільне знесення зелених насаджень на цій земельній ділянці площею 0,4200 га, що розташована на Набережному шосе, біля перетину з Дніпровським узвозом, у Печерському районі м. Києва, яка була надана йому у довгострокове орендне користування строком на 25 років, і цим самим –порушено істотні умови Договору, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення даного позову та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,42 га, що знаходиться на Набережному шосе, біля перетину з Дніпровським узвозом у Печерському районі м. Києва, укладеного між КМР та ПП "Ріоні" 20.03.2003р., а також про зобов’язання Відповідача звільнити вказану земельну ділянку та передати її Позивачу у первісному стані.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому підстав для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 –1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу Приватного підприємства з іноземним капіталом "Ріоні" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2010р. у справі № 30/282 – без змін.