Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4

на рішення господарського суду Львівської області

від 19.08.2010 року

та постанову Львівського апеляційного господарського

суду від 16.12.2010 року

у справі № 30/73

господарського суду Львівської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Перша Західно-Українська Лізингова

Компанія"

до Суб"єкта підприємницької діяльності –

фізичної особи ОСОБА_4

про стягнення 32 283,06 грн., розірвання

договору фінансового лізингу та

повернення предмету лізингу

з а участю представників:

позивача – Тустановської Т.М.

відповідача – ОСОБА_4

У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 про розірвання договору фінансового лізингу від 21.03.2008р. № 080321/ФЛ-0492; повернення предмету лізингу - автомобіля НОМЕР_2 реєстраційний № НОМЕР_1, кузов №НОМЕР_3; стягнення з відповідача на користь позивача 26 347,20 грн. основного боргу, 3 800,52 грн. пені, інфляційних витрат у розмірі 1 883,55 грн., 3 % річних в сумі 536,11 грн. та судових витрат.

Уточнивши позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" просило розірвати договір фінансового лізингу від 21.03.2008р. № 080321/ФЛ-0492; зобов"язати Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 повернути предмет лізингу - автомобіль НОМЕР_2 реєстраційний № НОМЕР_1, кузов №НОМЕР_3; стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" 26 916,90 грн. основного боргу, 1844,55 грн. пені, інфляційних витрат у сумі 2 819,62 грн., 3 % річних в сумі 701,99 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.08.2010 року (суддя Н. Мороз), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 року (судді: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 26 916,90 грн. основного боргу, 1 844,55 грн. пені, 2 819,62 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 701,99 грн., 322,83 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; зобов`язано відповідача повернути позивачу автомобіль НОМЕР_2 реєстраційний № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_3; в частині позовних вимог щодо розірвання договору фінансового лізингу провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі Суб"єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_4 просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що суди першої й апеляційної інстанцій в порядку ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази сторін.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 21.03.2008 року між ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" (лізингодавцем) та СПДФО ОСОБА_4 (лізингоодержувачем) укладено договір № 080321/ФЛ-0492 фінансового лізингу, за яким лізингодавець надав в тимчасове платне користування лізингоодержувачу для підприємницьких цілей, на 24 місяці з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі від 09.04.2008р., за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів, автомобіль НОМЕР_2 вартістю 55 150 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно пп. 3.1., 3.8. лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Лізингоодержувач не має права затримувати платежі за договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна.

Пунктом 16.2.2 договору фінансового лізингу сторонами передбачено, що договір може бути достроково розірваний (припинений) у разі несплати лізингових платежів протягом одного місяця з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів.

В пункті 17.2 цього договору сторони домовились про те, що одночасно зі сплатою останнього лізингового платежу, при обов`язковій умові сплати лізингоодержувачем усієї заборгованості за даним договором, штрафних санкцій та можливих збитків, і тільки за попередньою письмовою згодою банку, право власності на майно переходить від лізингодавця до лізингоодержувача.

Відповідно до п. 11.2.1. вказаного договору за порушення обов`язку із своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1. даного договору та графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

Відповідач, в свою чергу, зобов"язання за вказаним договором щодо сплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 26 916,90 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині сплати лізингових платежів, пені, інфляційних витрат, 3% річних та зобов"язання відповідача повернути предмет лізингу, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та, з врахуванням п.п. 3.1., 3.8., 11.2.1, 17.2, дійшов правильного висновку про їх задоволення у зв"язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов"язань, що є підставою для стягнення з нього суми заборгованості та, відповідно, повернення автомобіля НОМЕР_2 реєстраційний №ВС 7674 ВІ, кузов № НОМЕР_3.

При цьому, господарським судом Львівської області обгрунтовано припинено провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" до Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 про розірвання договору фінансового лізингу від 21.03.2008р. у зв"язку з припиненням дії цього договору 09.04.2010 року.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до зако ну, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог по вико нанню зобов'язання - відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно ставляться і статті 193 Господарського кодексу України.

Приписами статтей 216, 217 Господарського кодексу України передбачено, що учасники госпо дарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопо рушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників го сподарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, ін шими законами та договором. У сфері гос подарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Таким чином, за наявності факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, на підставі пункту 11.2.1 договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу, обгрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 на користь ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" 26 916,90 грн. лізингових платежів, 1 844,55 грн. пені, 2 819,62 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 701,99 грн.

Доводи касаційної скарги про відсутність страхування лізингового майна спростовуються наявним в матеріалах справи договорами №№ 32-31/056527, 3014/100/001675 добровільного страхування наземного транспорту, укладеними 03.04.2008р. та 24.04.2009 року, відповідно, між ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" та "Страховою компанією "Універсальна".

Інші доводи скаржника щодо передання у лізинг автомобіля неналежної якості не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про наявність порушень з боку відповідача щодо сплати лізингових платежів та стягнення з останнього заборгованості.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду Львівської області та Львівського апеляційного господарського суду, в зв’язку з чим підстав для скасування рішення та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 року у справі № 30/73 залишити без змін.