Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал"

участю представників сторін:

від позивача –Шпортко В.А., Братченко О.В.

відповідача –не з’явився

третьої особи – не з’явився

У березні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал" звернулось до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Брок" про відшкодування збитків у розмірі 59 216грн.36коп. і зобов’язання надати вантажну митну декларацію №701000001/7/002749 від 15.11.2007 р. на пакувальну машину PK91SP ENGINEERS (I) PVT.LTD" з поршневим дозатором.

Рішенням господарського суду Донецької області від 9 липня 2010 року (суддя –М.Горячова), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2010 року (головуючий –Р.Новікова, суддя –Р.Волков, Н.Дучал), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень у зв’язку з їх невідповідністю нормам матеріального і процесуального права та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Регіон-Брок" (декларанат) і ТОВ "Кристал" (поручитель) був підписаний договір-доручення на декларування товарів №10/07 від 27.09.2007р., за умовами якого декларант, керуючись Митним кодексом України (92-15) та свідоцтвом про визнання підприємства декларантом №70100/007БМ-02116 від 26.01.2004р., за рахунок та на підставі доручення поручителя здійснює декларування товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України поручителем.

Доручення з декларування та інші дії, пов’язані з митним оформленням, виконуються посадовими особами декларанта, уповноваженими митними органами на декларування.

В розділі 2 договору №10/07 від 27.09.2007р. визначено, що для виконання доручення, поручитель надає декларанту письмову заявку, форма якої узгоджена сторонами в додатку №1 до цього договору, разом з необхідними для виконання доручення документами.

Якщо у представника декларанта відсутні зауваження щодо повноти наданих відомостей та документів, він проставляє відповідну відмітку у заявці і доручення вважається прийнятим.

В тому випадку, коли наданих документів та інформації недостатньо для виконання доручення, воно вважається не прийнятим. Представник декларанта письмово в заявці пояснює підстави відмови та викладає необхідні вказівки для належного виконання доручення.

При цьому, якщо на будь-якому етапі виконання доручення подальше його виконання стає неможливим, представник декларанта робить відповідну відмітку в заявці з докладним поясненням підстав та негайно повідомляє про це поручителя.

Декларант має право відмовитись виконувати умови договору, коли у нього є достатні підстави вважати, що дії або бездіяльність поручителя є протиправними та обумовлюють настання адміністративної, кримінальної відповідальності або відповідальності, передбаченої Митним кодексом України (92-15) .

На підставі договору доручення на декларування товарів №10/07 від 27.09.2007р. до Амвросіївської митниці 08.10.2007р. декларантом до митного оформлення був наданий товар "Пакувальна машина РК91SP з поршневим дозатором для пакування майонезу в пакет "Дойпак"у комплекті з пристроєм для продування інертним газом, у кількості 1 шт."

Вказане обладнання (виробник фірма (I) PVT.LTD"Індія) було поставлено фірмою LIMITED"Гибралтар на адресу позивача згідно зовнішньоекономічного контракту №НХМ/КР/0745 від 30.07.2007р. з додатком №1 від 30.07.2007р.

У вантажно-митній декларації №701000001/7/002276 від 08.10.2007р. митна вартість товару зазначена в розмірі 35365$ за шт.

Оскільки наявні документи заявлену вартість товару не підтверджували, митницею було вчинено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджували б митну вартість, а саме: прейскуранта (прайс-лист), калькуляції фірми-виробника товару.

Посадовою особою митниці визначено митну вартість пакувальної машини із використанням інформації цінової бази даних ЄАІС ДМСУ у розмірі 87 250,00 дол. США.

Рішенням про визначення митної вартості №007 від 12.10.2007 року митницею визначено митну вартість товару, наданого до митного оформлення за ВМД №701000001/7/002276 від 08.10.2007р., у розмірі 87 250,00 дол. США.

Також посадовою особою митниці складено Картку відмови в митному оформленні №7010000/2007/000063 від 12.10.2007р. із вказівкою привести митну вартість товару у відповідність до зазначеного вище рішення. Рішення про визначення митної вартості позивачем не оскаржено.

Позивач із заявою № 49 від 17.10.2007 року звернувся до Амвросіївської митниці про надання дозволу на випуск товару у вільний обіг за тимчасовою декларацією.

На підставі статті 82 Митного кодексу України пакувальна машина була випущена митницею у вільний обіг за тимчасовою ВМД №701000001/7/002410 від 17.10.2007р. із відповідною сплатою донарахованих податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товару, визначеного митним органом.

Гранична дата виконання декларантом зобов`язання із подання вантажно-митної декларації, заповненої у звичайному порядку була встановлена до 15 листопада 2007 року.

Отримавши дозвіл митниці на випуск товару у вільний обіг, платіжними дорученнями за №419 від 15.10.2007р. та №421 від 15.10.2007р. позивач перерахував на депозитний рахунок митного органу грошові кошти у розмірі 59 216.35 грн. для сплати обов'язкових платежів за митною вартістю, визначеною митницею.

Позивач вказує на те, що 14.11.2007р. ним до митниці із супровідним листом від 13.11.2007р. за № 88 були здані усі необхідні документи, а саме: лист фірми-виробника товару про відмову надати калькуляцію та прайс-листи цієї ж форми.

Під час розгляду отриманих матеріалів у митного органу виникли сумніви стосовно справжності наданої в якості додатка копії листа фірми-виробника "НХМ Лтд", які в подальшому підтвердилися під час проведення спеціалістом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні МВС України в Донецькій області технічного дослідження зазначеного документу із якого вбачається, що текст копії листа, підпис та відтиск круглої печатки в Графі "С ув. Директор фирмы "НХМ Лтд." виконані електрофотографічним способом на розмножувальній техніці та при виготовленні копії листа на ім’я начальника Амвросіївської митниці від імені директора фірми "НХМ Лтд." застосовувався монтаж: підпису, відтиску печатки та прізвища в графі "С ув. Директор фирмы "НХМ Лтд."

Оскільки оригіналу вказаного листа під час митного оформлення товару не було надано, Амвросіївська митниця відмовила позивачеві у поверненні сплачених коштів у розмірі 59 216,35 грн. через недоведеність позивачем митної вартості поставленого товару у розмірі 35 363,00 дол. США.

Відповідач, не отримавши у встановлений строк від позивача належним чином оформлених Заявки та документів на підтвердження митної вартості, усвідомлюючи те, що він несе відповідальність за вчинення дій, пов’язаних із митним декларуванням майна, 15.11.2007 року у граничний строк, встановлений митницею для виконання зобов’язань, здійснив за вантажно-митницею декларацією №70100001/7/002749, оформленої у звичайному порядку, митне оформлення пакувальної машини за митною вартістю, яка була визначена митним органом на рівні 87 250,00 дол. США.

Заявлений ТОВ "Кристал" позов обґрунтовується тим, що відповідач протиправно відмовився від виконання передбаченого пунктом 4.2.1 договору доручення обов’язку прийняти від позивача документи для митного оформлення товару; збитки у розмірі 59 216,36грн. складають суму додаткових витрат ТОВ "Кристал" на сплату мита і митних платежів, які внаслідок неналежного виконання декларантом зобов’язань за договором –дорученням, не підлягають поверненню митним органом.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення даного позову, виходячи із такого.

Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим порушенням збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками в розумінні частини 2 вказаної статті є витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, суду необхідно з’ясувати наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника. Це підтверджується також положеннями частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У діях відповідача відсутній склад господарського правопорушення, оскільки виконання декларантом норм Митного кодексу України (92-15) , при декларуванні майна позивача, не може свідчити про протиправність характеру його дій, а сплата позивачем додатково митних платежів у розмірі 59 216,35 грн. не може вважатися його збитками, оскільки виникнення обов`язку сплати митних платежів у повному обсязі зумовлюється не діями відповідача, а приписами закону.

Наведене свідчить про те, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішили спір і відмовили у заявленому позові із правильним застосуванням норм матеріального права при повному і всебічному дослідженні істотних обставин справи.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і містять заперечення проти позову, які були предметом дослідження господарськими судами і яким дана належна правова оцінка при постановленні оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 9 липня 2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2010 року у справі за № 16/60 –без змін.