Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "МТС Україна"

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився

У червні 2010 року Чернівецька обласна рада звернулась до господарського суду із позовом до приватного акціонерного товариства "МТС Україна" в особі Західного територіального управління про зобов’язання відповідача демонтувати базову станцію мобільного зв’язку та повернути нерухоме майно площею 12 кв.м. у м. Чернівці, вул. І.Підкови, 13.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10 серпня 2010 року (суддя –Т.Костів), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2010 року (головуючий –М.Краєвська, судді –Н.Галушко, Г.Орищин), позов задоволено. Зобов`язано відповідача демонтувати базову станцію мобільного зв’язку та повернути позивачу нерухоме майно площею 12 кв.м. у м. Чернівці, вул. І.Підкови, 13.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень у зв’язку з їх невідповідністю нормам матеріального і процесуального права та постановлення нового рішення про відмову у позові.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 1 грудня 2006 року між Чернівецькою обласною радою (орендодавець) і ЗАТ "Український мобільний зв`язок" в особі Західного територіального управління (орендар) було укладено договір № 29 оренди нерухомого майна, за умовами якого відповідач отримав в оренду нерухоме майно пл.12 кв.м, розташоване по вул. І.Підкови, 13 у м. Чернівці, для розміщення базової станції мобільного зв’язку й антенно-фідерних пристроїв.

Відповідно до запису № 52 довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26 квітня 2010 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ЗАТ "Український мобільний зв`язок", пов`язаних з найменуванням юридичної особи, в результаті яких змінено назву товариства на ПАТ "МТС Україна".

Договір укладено строком на 11 місяців до 01.10.2007 р. включно (п.1.2). У разі припинення договору чи дострокового його розірвання орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди, про що складається акт прийому-передачі (п.2.3) протягом трьох робочих днів (п.5.9). У разі наміру однієї із сторін не продовжувати на новий термін дію договору вона зобов’язана у місячний термін до закінчення строку його дії письмово повідомити про це іншу сторону (п.11.7). Згідно з п.11.8 договору в місячний термін до закінчення строку дії договору орендар зобов’язаний звернутись до орендодавця щодо продовження договору оренди на новий строк, який раніше був встановлений договором, або подати заяву про розірвання договору. У разі, якщо орендар не вчиняє вищезазначені дії протягом встановленого строку, договір вважається розірваним в термін, визначений умовами договору.

Відповідно до ч.1 ст. 284 ГК України строк, на який укладається договір оренди, є однією з істотних умов договору оренди.

Частиною 4 статті 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту вищевказаних правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Таким чином, якщо протягом місяця після закінчення строку договору оренди орендар продовжує користуватися майном, але мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір є припиненим.

Згідно з ч.2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відміток на договорі оренди, та визнається позивачем, договір оренди неодноразово пролонговувався, а саме: до 01.10.2008 р та до 01.09.2009 р.

Посилання апелянта на подальшу пролонгацію договору оренди не заслуговують на увагу та не доведені у встановленому порядку належними доказами. Так, відповідачем не подано доказів виконання умов п.11.8 договору оренди, що є обов’язковою умовою пролонгації договору. Крім того, відповідно до п.11.7 договору оренди позивач листом від 19.05.2009 р. № 08.14/40-481 повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати договір на новий термін.

Відповідач звернувся до позивача з листом № 15/1225 від 10.07.2009 р., в якому висловив намір продовжити строк дії договору оренди. Матеріалами справи, а саме: рішенням Чернівецької обласної ради № 236-30/09 від 11.08.2009 р. "Про деякі питання оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", яким вирішено не продовжувати дію договорів оренди нерухомого майна для розміщення базових станцій та антен стільникового зв’язку, підтверджується встановлена обов’язковим для виконання рішенням органу місцевого самоврядування неможливість подальшої пролонгації договору. Тому позивач листом № 08.14/39-846 від 13.08.2009 р. повторно повідомив відповідача про припинення дії договору з 01.09.2009 р.

Відповідно до ч.6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, а згідно з ч.4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України (435-15) .

Згідно з ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого та апеляційного господарських судів щодо обґрунтованості заявленого позову про зобов’язання відповідача демонтувати базову станцію мобільного зв’язку та повернути майно і зазначає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "МТС Україна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 10 серпня 2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2010 року у справі за № 15/121 –без змін.