в судовому засіданні взяв участь представник:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.08.2010 року за заявою Приватного підприємства Асоціація правового захисту" порушено провадження по справі №12/166/10 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, на підставі ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Запорізької області від 25.08.2010 року по справі №12/166/10 боржника - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Чулакова П. І.

Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулось до суду з заявою про визнання кредиторських вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 3 858 577,83 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.10.2010 року по справі №12/166/10 (суддя Владимиренко В.І.) відмовлено Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" в прийнятті заяви на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року (головуючий: Волкова Р. В., судді: Калантай М. В., Новікова Р. Г.) господарського суду Запорізької області від 26.10.2010 року по справі №12/166/10 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.10.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року, посилаючись на те, що вона постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального та матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в прийнятті заяви Публічному акціонерному товариству "Укрсиббанк" про визнання кредиторських вимог на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України господарський суд Запорізької області дійшов до висновку про те, що подана заява не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки заявник повинен звернутись із заявою про визнання кредиторських вимог безпосередньо до ліквідатора боржника.

Але з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 62 ГПК України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви лише у випадках, прямо встановлених положеннями цієї статті, а саме у випадку непідвідомчості спору (п. 1 ч. 1 ст. 62).

Статтею 1 ГПК України передбачено право усіх юридичних осіб звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Таким чином, справи про банкрутство підвідомчі господарському суду у відповідності до ч. 4 ст. 2, ч.2 ст. 41 ГПК України та ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі –Закон).

Копію постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два місяці, як це передбачено ч. 6 ст. 48 Закону.

Отже як вбачається з вищезазначеного до підвідомчості господарських судів безпосередньо відноситься розгляд справи про банкрутство в тому числі розгляд кредиторських вимог до боржника у справах про банкрутство, порушених в порядку ст. ст. 47, 48 Закону.

Таким чином, господарський суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в прийнятті заяви про визнання кредиторських вимог до боржника в справі про банкрутство на підставі п.1ч.1 ст. 62 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала господарського суду Запорізької області від 26.10.2010 року, якою відмовлено Публічному акціонерному товариству "Укрсиббанк" в прийнятті заяви про визнання грошових вимог до боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону і тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню до господарського суду першої інстанції для розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" по суті.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 –1119, 11110 –11113, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року та ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.10.2010 року по справі № 12/166/10 скасувати.

Заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" про визнання кредиторських вимог направити до господарського суду Запорізької області для розгляду по суті.