Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

представники сторін в судове засідання не з’явилися

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.10.2009 р. (суддя Сидорчук А. М.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута, провадження у справі припинено. Встановлено розмір оплати послуг ліквідатора підприємств банкрута та стягнено на користь ліквідатора банкрута з Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області 6 268 грн. оплати послуг ліквідатора (пункт 4, 5 резолютивної частини ухвали).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 р. (судді: Михалюк О.В. –головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г. І.) оскаржувану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Кременецька міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області (далі - заявник) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині стягнення з заявника коштів на оплату послуг ліквідатора.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". На думку заявника, ліквідатор затягнув ліквідаційну процедуру підприємства банкрута та неналежним чином виконав свої повноваження.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство) надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Частиною 10 ст. 31 Закону про банкрутство передбачено, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи в ході ліквідаційної процедури підприємства банкрута було встановлено, що Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області являється єдиним кредитором з вимогами до боржника. Розмір оплати послуг арбітражного керуючого був встановлений судом в сумі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами розгляду ліквідаційного балансу майна та коштів, що належать банкруту, не виявлено.

Враховуючи неможливість оплати послуг арбітражного керуючого за рахунок майна банкрута через відсутність у нього будь-яких активів, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до вірного висновку, що оплату праці ліквідатора боржника слід покласти на єдиного кредитора банкрута.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, здійснив апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаржника та надав оцінку правильності рішення суду першої інстанції від 12.10.2010 року в повному обсязі, хоча скаржник в своїй апеляційній скарзі оскаржувалось лише рішення суду від 12.10.2010 року в частині стягнення з ініціюючого кредитора на користь ліквідатора банкрута 6 268 грн. за виконану роботу ліквідатора.

Зазначене свідчить про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, проте це порушення у даному випадку не є підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови суду.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані судові рішення в частині визначення порядку оплати послуг ліквідатора підлягають залишенню без змін.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 року у справі № 11/Б-1243 змінити, виклавши резолютивну частини в наступній редакції: "Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 12.10.2010 року у справі №11/Б-1243 в частині стягнення з Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 6 268 грн. оплати послуг ліквідатора залишити без змін, а апеляційну скаргу Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області - без задоволення."

3. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 12.10.2010 року в частині стягнення з Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 6 268 грн. оплати послуг ліквідатора у справі № 11/Б-1243 залишити без змін .