11/190 Про визнання права власності держави на майновий комплекс, що перебуває у комунальній власності міста - 16.02.2011 Прийняття

Міністерство транспорту та зв’язку України звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" про визнання права власності на майновий комплекс по пр-ту Визволителів, 15 в м. Києві, а саме: будівля контори ст. Київ-Дніпровський, будівля вагоновиків, пост ЕЦ, побутові приміщення МЧ, диспетчерська, зал очікування вантажників, стрілочний пост № 1, стрілочний пост, блокпост ст. Київ-Дніпровський.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2010 року позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) було задоволено у повному обсязі, а саме, визнано право власності на: будівлю контори ст. Київ-Дніпровський площею 301,0 кв.м, літера А за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1954, будівлю вагоновиків площею 16,0 кв.м, літера Е за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1970, пост ЕЦ площею 310,4 кв.м, літера Л за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1973, побутові приміщення МЧ площею 772,5 кв.м, літера Д за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1973, диспетчерську площею 274,7 кв.м, літера Б за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1961, зал очікування вантажників площею 16,8 кв.м, літера Ж за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1954, стрілочний пост № 1 площею 9,4 кв.м, літера З за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1947, стрілочний пост площею 9,3 кв.м, літера И за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1974, блокпост ст. Київ-Дніпровський площею 65,7 кв.м, літера К за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1956.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 року рішення місцевого господарського суду було скасовано, а у задоволенні позовних вимог –відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції було мотивовано тим, що Державним територіально-галузевим об’єднанням "Південно-Західна залізниця" при зверненні до Головного управління комунальної власності м. Києва не було надано всіх документів, які повинні бути надані згідно з Положенням про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 року № 1820, а тому у відповідача не було підстав для оформлення права власності на вищевказаний об’єкт нерухомості.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції від 16.12.2010 року, Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця" (далі за текстом –ДТГО "Південно-Західна залізниця", Залізниця) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2010 року залишити без змін.

Представником позивача було подано до суду касаційної інстанції письмові пояснення до касаційної скарги, в яких він просить постанову апеляційного господарського суду – скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції –залишити без змін.

Представником відповідача було подано до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції –без змін.

Представники позивача, третьої особи на стороні позивача та третьої особи на стороні відповідача-1 в судовому засіданні просили касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного господарського суду –скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а представники відповідача та третьої особи на стороні відповідача-2 проти доводів касаційної скарги заперечили та просили постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Треті особи на стороні відповідача-3,-4,-5 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення учасників касаційного провадження, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про транспорт" державне управління в галузі транспорту здійснюють центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 року № 789 (789-2006-п) затверджено Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, відповідно до якого Міністерство транспорту та зв’язку України є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (п. 1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (п.п.1 п. 4).

Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення (789-2006-п) встановлено, що міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно з ч. 2 статті 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Статутом ДТГО "Південно-Західна залізниця" визначено, що залізниця –це створене згідно з статтями 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" статутне територіально-галузеве об’єднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Майно Залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві повного господарського відання. Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд за погодженням з органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству (п. 4.2 Статуту).

Відповідно до п. 4.3 Статуту джерелами формування майна Залізниці є, зокрема, майно, в т.ч. нерухоме, передане Залізниці.

Згідно з п. 4.1. Статуту майно Залізниці складається з необоротних та оборотних активів, а також цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Залізниці.

Статутом Залізниці передбачено, що до її складу входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відособлені структурні підрозділи.

Відповідно до Довідки АБ № 228843 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до складу залізниці входить відокремлений структурний підрозділ без права юридичної особи – Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1 (далі за текстом –Управління). Відповідно до Положення про Управління майно Управління відноситься до державної власності, є частиною майна Залізниці і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно технічного паспорта, виданого Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", Довідки Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 про балансову належність будівель і споруд від 15.03.2010 року № БМЕУ-1-661, інвентарних карток обліку основних засобів по пр-ту Визволителів, 15 в м. Києві розташовані об’єкти нерухомості, що обліковуються на балансі структурного підрозділу Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 та знаходяться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця", а саме:

- Будівля контори ст. Київ-Дніпровський площею 301,0 кв.м, літера "А" за Технічним паспортом, інвентарний № 011239, рік введення в експлуатацію 1954;

- Будівля ваговиків площею 16,0 кв.м, літера "Е" за Технічним паспортом, інвентарний № 011241, рік введення в експлуатацію 1970;

- Пост ЕЦ площею 310,4 кв.м, літера "Л" за Технічним паспортом, інвентарний №11383, рік введення в експлуатацію 1973;

- Побутові приміщення МЧ площею 772,5 кв.м, літера "Д" за Технічним паспортом, інвентарний № 011385, рік введення в експлуатацію 1973;

- Диспетчерська площею 274,7 кв.м, літера "Б" за Технічним паспортом, інвентарний № 011475, рік введення в експлуатацію 1961;

- Зал очікування вантажників площею 16,8 кв.м, літера "Ж" за Технічним паспортом, інвентарний № 011073, рік введення в експлуатацію 1954;

- Стрілочний пост № 1 площею 9,4 кв.м, літера "З" за Технічним паспортом, інвентарний № 011105, рік введення в експлуатацію 1947;

- Стрілочний пост площею 9,3 кв.м, літера "И" за Технічним паспортом, інвентарний № 011384, рік введення в експлуатацію 1974;

- Блокпост ст. Київ-Дніпровський площею 65,7 кв.м, літера "К" за Технічним паспортом, інвентарний № 011240, рік введення в експлуатацію 1956.

Майно перебуває на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою за підписами начальника та головного бухгалтера управління.

Відповідно до витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 15.03.2007 року земельна ділянка кадастровий № 66:050:005, на якій розташовано об’єкти нерухомості Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 ДТГО "Південно-Західна залізниця", відноситься до земель транспорту та зв’язку.

Відповідно до наявних в матеріалах справи податкових розрахунків, Управління сплачує податок за землю, на якій розташовано спірне нерухоме майно.

Матеріалами справи також підтверджено, що Залізниця за власний рахунок утримує зазначене майно, здійснює його поточний ремонт та обслуговування.

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 року № 1820 (ra0062017-01) , Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності на об'єкти нежитлового фонду усіх форм власності (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулось до відповідача з заявою щодо оформлення права власності на майновий комплекс по пр-ту Визволителів, 15 у місті Києві.

Листом від 06.08.2009 року № 042/13/1-6665 Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказало на відсутність у позивача повного пакету документів для оформлення права власності і відмовило в реєстрації такого права.

ДТГО "Південно-Західна залізниця" використало право, надане ст. 392 Цивільного кодексу України, і звернулось до місцевого господарського суду з позовом про визнання права власності.

Частиною 3 ст. 73 Господарського кодексу України передбачено, що майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно зі ст. 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі (436-15) визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні об’єкти нерухомого майна, які побудовані на підставі відповідних проектних та дозвільних документів, входять до складу основних засобів ДТГО "Південно-західна залізниця" в особі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, знаходяться на його балансі, утримуються за рахунок коштів державного підприємства та використовується у виробничий діяльності державного підприємства, з моменту будівництва і по теперішній час перебувають у державній власності.

Будівництво та розміщення спірних об’єктів, на які позивач просить визнати право власності, не порушує прав інших осіб.

Земельна ділянка, на якій розташовані об’єкти нерухомості, обліковується за ДТГО "Південно-Західна залізниця".

З часу будівництва об’єктів і по теперішній час вимог про звільнення цієї земельної ділянки до ДТГО "Південно-західна залізниця" не висувалось. Претензій на спірне майно іншими особами заявлено не було.

Також судами було встановлено, що площа спірних об’єктів нерухомого майна відповідає наявним в матеріалах справи інвентарним даним, які визначені у технічних паспортах, виготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.

Статтею 170 Цивільного кодексу України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, в тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Пунктами 2.1, 2.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (z0157-02) , передбачено обов'язкову реєстрацію права власності на підставі правовстановлюючих документів, зокрема, одним з яких є свідоцтво на право власності на об'єкти нерухомого майна, видане органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, а також рішення суду про визнання права власності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що правові підстави набуття права власності визначено у гл. 24 Цивільного кодексу України (435-15) .

Згідно з положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення (z0157-02) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем було повністю доведено, що він є власником спірного майна і це є підставою для визнання такого права судом з урахуванням положень ст. ст. 328, 392 Цивільного кодексу України,і прийняття рішення про задоволення позову.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції, не врахував, що нормативні документи, якими регулюється питання реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень, не встановлюють порядку набуття та реєстрації прав власності на нерухоме майно, збудоване до набрання ними чинності.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що посилання апеляційного господарського суду на відсутність повного пакету документів, необхідних для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, тобто втрата залізницею документів, які засвідчують виникнення права власності на спірне нерухоме майно, не може бути визнано законним та обгрунтованим, оскільки вказана обставина і слугувала підставою звернення позивача до суду з вимогою про визнання такого права, тому що втрата фактичним власником документів, що не є відновними, відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України і є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.

Зазначені обставини не були враховані апеляційним господарським судом, що призвело до скасування законного та обгрунтованого рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об’єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

За таких обставин, оскільки постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 року у даній справі прийнята з порушенням ст. 43 ГПК України, а частина перша ст. 11110 ГПК України (1798-12) зазначає, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційну скаргу державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити, вищезазначену постанову апеляційного господарського суду –скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2010 року –залишити без змін.