Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Рішенням від 13.10.10 господарський суд м. Києва (суддя Бондаренко Г.П.) задовольнив позов Відкритого акціонерного товариства "Київметробуд", зобов'язавши Київську міську раду виконувати договори оренди земельних ділянок №91-6-00845 і №91-6-00844 від 09.04.09, укладених з позивачем, а Головне управління земельних ресурсів –скасувати в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі запис про розірвання вказаних договорів.

Не погодившись з вказаним рішенням, Київська міська рада звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, який ухвалою від 17.11.10 скаргу повернув без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Ухвалою від 24.12.10 Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Моторний О.А. –головуючий, Кошіль В.В., Шапран В.В.) не прийняв повторно подану апеляційну скаргу Київської міської ради, повернувши її заявникові на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, оскільки заявник не заявив клопотання про відновлення пропущеного строку для подання скарги.

Ухвалою від 02.02.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради, в якій заявлено вимоги про скасування вказаної ухвали від 24.12.10 та направлення справи до апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що в повторно поданій апеляційній скарзі Київська міська рада зазначила причини пропуску нею процесуального строку.

Від позивача 14.02.11 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неотриманням ним копії ухвали про призначення розгляду касаційної скарги. Жодних доказів такого неотримання позивачем не надано. Порадившись у судовому засіданні, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на положення ст.ст. 69, 1118 ГПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, або відповідно до ч. 2 цієї статті відмовити у відновлення строку, про що винести відповідну ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст рішення господарського суду м. Києві від 13.10.10 підписано 21.10.10. З первісною касаційною скаргою на вказане рішення позивач звернувся 02.11.10, але Київський апеляційний господарський суд цю скаргу повернув заявнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України через ненадання документів на підтвердження сплати державного мита. При цьому суд зауважив, що після усунення вказаних обставин апеляційна скарга може бути подана повторно.

Однак повторно подана апеляційна скарга повернута заявникові оскаржуваною ухвалою на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України з підстав відсутності клопотання про відновлення пропущеного строку для подання скарги. Суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі зазначив, що апелянтом не зазначено підстави відновлення строку і не обґрунтовано поважності його пропуску.

Проте з апеляційної скарги, копія якої приєднана до матеріалів справи, а оригінал додано до касаційної скарги, вбачається, що апелянт наголошував на зверненні його з цією скаргою після усунення обставин, визначених у п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою вказані доводи апелянта щодо звернення його повторно з апеляційною скаргою відповідно до приписів ч. 4 ст. 97 ГПК України як підстави для відновлення пропущеного процесуального строку.

З огляду на викладене відповідно до припису п. 8 ст. 129 Конституції України для забезпечення апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції ухвала Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Ухвалу від 24.12.10 Київського апеляційного господарського суду в справі №9/266 скасувати, а справу разом з апеляційною скаргою передати суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.