Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

на рішення господарського суду Вінницької області

від 10.06.2010 року

та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.11.2010 року

у справі № 8/42-08

господарського суду Вінницької області

за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності –

фізичної особи ОСОБА_1

до відповідачів: 1) Підприємства "Універмаг"

Бершадського РСТ

2) Бершадського районного споживчого

Товариства

про стягнення 105 503,77 грн.

з а участю представників:

позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідачів – 1) Прицюка А.В.

2) Прицюка А.В.

В березні 2008 року Суб"єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до Підприємства "Універмаг" Бершадського РСТ та Бершадського районного споживчого товариства про стягнення 94 838,53 грн. збитків, завданих внаслідок пожежі, 10 768 грн. безвідсоткової позики та судових витрат.

Уточнивши позовні вимоги, Суб"єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів збитки, спричинені пожежею, в сумі 94 735,77 грн. у частках, відповідно до встановленої судом вини кожного з відповідачів, та стягнути з Підприємства "Універмаг" Бершадського райспоживтовариства безвідсоткову позику в сумі 10768грн. у зв'язку зі знищенням предмета оренди пожежею.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.06.2010 року (суддя Кожухар М.С.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.11.2010 року (судді: Гулова А.Г., Пасічник С.С., Щепанська Г.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови в позові Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 до Підприємства "Універмаг" Бершадського районного споживчого товариства про стягнення 5398 грн.; прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову; стягнуто з Підприємства "Універмаг" Бершадського РСТ на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 5398 грн. боргу, 53,98 грн. витрат з державного мита та 6,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі Суб"єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування збитків, завданих внаслідок пожежі, а рішення місцевого господарського суду скасувати повністю, посилаючись на неправильне застосування судом першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.02.2007 року між Підприємством "Універмаг" Бершадського районного споживчого товариства та Суб"єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір оренди № 23, за яким позивачу передано в тимчасове користування торгову площу, загальною площею 35,8 кв.м., у магазині "Меркурій" по вул.Червоноармійській, 4 в м. Бершадь для здійснення торгівлі промисловими товарами з метою задоволення потреб населення.

Пунктом 5.1. цього договору сторони встановили строк його дії з 01.03.2007р. до 31.12.2010р.

Крім того, позивач надав відповідачу безвідсоткову позику на фінансування капітального ремонту в сумі 10 768 грн., яку останній зобов'язався повернути в розмірі 50% щомісячної орендної плати до повного погашення позики.

Як стверджує Суб"єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1, 05.01.2008 року в приміщенні торгівельного залу будівлі Універмагу "Меркурій" по вул. Червоноармійській, 4 у м. Бершадь, власником якої є Бершадське районне споживче товариство, сталася пожежа, внаслідок якої знищені промислові товари для урочистих подій, що належали позивачу на праві власності, на загальну суму 94 838,53 грн., що підтверджується актом про пожежу від 26.01.2008 р.

Обгрунтовуючи доводи щодо стягнення завданих збитків на підставі договору оренди, позивач наполягав, що ці збитки не є позадоговірною шкодою. Зважаючи на те, що у договорі оренди від 01.02.2007 р. не визначені заходи, які повинен виконати орендар щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого приміщення, на відповідачів, які не попередили про недоліки електропроводки, відсутність пожежної сигналізації, пожежних шаф відповідно до норм Закону України "Про пожежну безпеку" (3745-12) , "Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації", затвердженого наказом МНС від 22.08.2005р. №161 (z0990-05) , покладається відповідальність за порушення правил протипожежної безпеки. Крім того, згідно протоколів ВІП №№ 023915, 023916 та відповідних постанов від 03.03.2008р. керівників відповідачів притягнуто до адміністративної відповідальності.

В частині позовних вимог про стягнення 10 768 грн. безвідсоткової позики, Суб"єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 послалась на обов"язок відповідача повернути зазначені кошти, які використані на капітальний ремонт приміщення торгівельних залів універмагу.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення у даній справі про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що договір оренди №23 від 01.02.2007 року є нікчемним, оскільки, всупереч нормам ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України, нотаріально не посвідчений і не зареєстрований в органах, які здійснюють його державну реєстрацію.

Проте, такі висновки місцевого господарського суду не можна визнати правомірними з огляду на наступне.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з"ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов"язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов"язання, що випливає з договору, від позадоговірної шкоди.

Разом з тим, звільнивши відповідачів від відповідальності за виниклу пожежу, суд першої інстанції не розмежував понять договірного (що виникає з невиконання чи неналежного виконання цивільно-правового договору, в якому перебувають сторони) та позадоговірного зобов"язання (що виникає з неправомірного завдання шкоди –з делікту).

Водночас, для виникнення деліктного зобов"язання (позадоговірної відповідальності), тобто при покладенні на особу відповідальності за шкоду, завдану майну юридичної особи, повинні бути такі елементи: протиправність поведінки, шкода, причинний зв"язок між ними, вина заподіювача шкоди.

Проте, позивач не надав доказів, що підтверджують протиправну поведінку саме відповідачів та їх вину.

Суд апеляційної інстанції при повторному розгляді справи, дотримуючись вимог статті 43 ГПК України, усунув вказані порушення, повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування відповідачами завданої позивачу шкоди.

При цьому, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з безпідставності позовних вимог, а посилання позивача на статтю 224 ЦК України (відшкодування збитків учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов"язання) помилковим в силу відсутності нотаріального посвідчення вищевказаного договору.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення заподіяної шкоди, апеляційний господарський суд вірно виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведена вина відповідача та наявність самої шкоди.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією Житомирського апеляційного господарського суду про недоведення позивачем, в силу статті 33 ГПК України обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог у зв"язку з відсутністю усіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв"язок між ними, вина заподіювача шкоди), за наявності яких на особу покладається деліктна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

В зв"язку з недійсністю додатку до договору оренди №23 від 01.02.2007 року, як похідного від основного договору, судом апеляційної інстанції вірно зазначено про відсутність підстав для отримання відповідачем № 1 грошових коштів у розмірі 10 768 грн.

Разом з тим, за приписами статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Водночас, враховуючи часткове повернення відповідачем №1 позивачу безвідсоткової позики у розмірі 5 370 грн., колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про обгрунтованість позовних вимог в цій частині та повернення позивачу решти цієї позики у розмірі 5398 грн.

Доводи касаційної скарги є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки зводяться до намагань позивача дати визначення предмету оренди.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.11.2010 року у справі № 8/42-08 залишити без змін.