Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Агро" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р.у справі господарського суду № 5016/1435/2012(6/102) Миколаївської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Агро" до Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської областіпровизнання недійсним розпорядження від 23.02.2012 р. № 127-р., відновлення дії Державного акту на право постійного користування землею І-МК № 001136, визнання за ТОВ "Таврія-Агро" права постійного користування земельною ділянкою в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Арбузов О.О., дов. № 9 від 01.02.2013 р.; відповідача: Давиденко І.М., дов. № 71/01-26/7-13 від 04.01.2013 р.; Ткаченко О.І., дов. № 1684/01-14/3-12 від 26.04.2012 р.;

У липні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія-Агро" (далі - Товариство) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, у якій просило:

- визнати недійсним розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Адміністрація) від 23.02.2012 р. № 127-р.;

- відновити дію державного акту на право постійного користування землею І-МК № 001136, виданого Адміністрацією на підставі розпорядження від 09.04.1997 р. № 197р та зареєстрованого за № 131;

- визнати за Товариством право постійного користування земельною ділянкою, розташованою в межах території Первомайської селищної ради, площею 582,91 гектарів землі, з них 540,64 га ріллі; 2,55 га пасовища, 28,82 га під господарськими будівлями та дворами, 4,4 га під господарськими шляхами, згідно державного акта на право постійного користування землею І-МК № 001136, виданого Адміністрацією на підставі Розпорядження від 09.04.1997 № 197р та зареєстрованого за № 131.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) та Земельного кодексу України (2768-14) , обґрунтовувало тим, що розпорядження Адміністрації від 23.02.2012 р. № 127-р. видано з порушенням норм Земельного кодексу України (2768-14) , оскільки йому неправомірно припинено право постійного користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим воно має бути визнано недійними, а державний акт на право постійного користування земельною ділянкою підлягає відновленню.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.09.2012 р. (суддя Ткаченко О.В.) позовні вимоги Товариства задоволено частково: визнано недійсним розпорядження Адміністрації від 23.02.2012 р. № 127-р в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог рішення мотивовано тим, що ліквідація або реорганізація підприємства не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

В частині відмови у задоволення позовних вимог про відновлення дії державного акту рішення прийнято з мотивів невідповідності таких позовних вимог визначеним чинним законодавством способам захисту прав та інтересів. У задоволені позовних вимог про визнання за Товариством права постійного користування земельною ділянкою відмовлено з мотивів їх необґрунтованості.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р. (колегія суддів: Бойко Л.І., Величко Т.А., Таран С.В.) рішення господарського суду Миколаївської області від 14.09.2012 р. у частині задоволення позовних вимог Товариства про визнання недійсним розпорядження Адміністрації від 23.02.2012 р. № 127-р щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою скасовано та прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 14.09.2012 р. залишено без змін.

В частині залишення без змін рішення господарського суду Миколаївської області від 14.09.2012 р. постанова мотивована обґрунтованістю висновків місцевого господарського суду.

В частині скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 14.09.2012 р. постанова мотивована тим, що розпорядження Адміністрації від 23.02.2012 р. № 127-р видано з додержанням норм Земельного кодексу України (2768-14) , оскільки листом від 16.01.2012 р. № 3 Товариство відмовилося від права користування земельною ділянкою.

Товариство звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Миколаївської області від 14.09.2012 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст. 19 Конституції України, ст. 141 Земельного кодексу України та положення постанов Пленуму Вищого господарського суду України.

Адміністрація не скористалася правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, що оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі розпорядження Адміністрації від 09.04.1997 р. № 197р., Закритому акціонерному товариству "Таврія-Агро" 23.05.1997 р. було видано державний акт на право постійного користування землею І-МК № 001136, відповідно до якого землекористувачу було надано в постійне користування 2 415,1 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Зазначений державний акт зареєстровано за № 131;

- рішенням загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Таврія-Агро" від 19.04.2011 р. (Протокол №1) було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія-Агро" внаслідок реорганізації шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства "Таврія-Агро";

- листом від 16.01.2012 р. № 3 Товариство звернулось до Адміністрації з заявою про надання зазначеної земельної ділянки в оренду;

- розпорядженням Адміністрації від 23.02.2012 р. № 127-р, прийнятим на підставі ст.ст. 2, 6, п. 7 ст. 13, п. 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.ст. 122, 124, 134, п. 12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , а також розгляду листа ТОВ "Таврія-Агро" щодо отримання земельної ділянки в оренду та з урахуванням факту ліквідації ЗАТ "Таврія-Агро" було припинено право постійного користування земельною ділянкою на площі 540,64 гектарів ріллі в межах території Первомайської селищної ради ЗАТ "Таврія-Агро", визнано таким, що втратив чинність державний акт І-МК № 001136 за реєстраційним № 131 та відмовлено в наданні земельної ділянки в оренду;

- розпорядженням Адміністрації від 11.09.2012 р. № 544-р внесено зміни до розпорядження від 23.02.2012 р. № 127-р, викладено його преамбулу в наступній редакції: "Відповідно до ст.ст. 2, 6, п. 7 ст. 13, п. 2 ст. ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.ст. 92, 122, 123, 124, 134, п. 12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) ", розглянувши лист ТОВ "Таврія-Агро" щодо отримання земельної ділянки в оренду та враховуючи факт реорганізації ЗАТ "Таврія-Агро".".

Задовольняючи позовні вимоги Товариства про визнання недійсним розпорядження Адміністрації від 23.02.2012 р. № 127-р в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою місцевий господарський суд, з посиланням на ст. 141 ЗК України, виходив з того, що реорганізація підприємства не відноситься до підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Між тим, роблячи вказаний висновок, господарським судом Миколаївської області не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки листу Товариства від 16.01.2012 р. № 3 та підставам прийняття спірного розпорядження.

Однак, оцінюючи зазначений лист Товариства від 16.01.2012 р. № 3 у сукупності з положеннями ст. 141 ЗК України, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства про визнання недійсним Розпорядження Адміністрації від 23.02.2012 р. № 127-р, задоволені місцевим господарським судом в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою, задоволенню не підлягають.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з вказаним висновком господарського суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає недійсним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини другої ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно з частиною першою ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 141 ЗК України визначено наступні підстави припинення права користування земельною ділянкою:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до абзацу першого, другого п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 (v0007600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" (в редакції від 26.12.2011 р. (v0012600-11) ) право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, 16.01.2012р. Товариство звернулось до Адміністрації з листом від 16.01.2012 р. № 3 з якого вбачається, що Товариство відмовляється від права постійного користування земельною ділянкою і одночасно просить передати цю земельну ділянку в оренду. На підставі цієї заяви розпорядженням Адміністрації від 23.02.2012 р. № 127-р Товариству було припинено право постійного користування землею, що відповідає положенням п. а ст. 141 ЗК України, згідно якого підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої, третьої ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, перелік яких є вичерпним та на позивача не розповсюджується. Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що на момент звернення Товариства із листом від 16.01.2012р. № 3 та на час прийняття спірного Розпорядження від 23.02.2012 р. № 127-р порядок проведення аукціону не було встановлено, що свідчить про правомірність відмови органу місцевого самоврядування в наданні Товариству земельної ділянки в користування на умовах оренди.

Доводи касаційної скарги Товариства зазначеного вище не спростовують.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким судом апеляційної інстанції надано належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Адміністрації від 23.02.2012 р. № 127-р., колегія суддів Вищого господарського суду України визнає правомірним та обґрунтованим.

В частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, рішення судів попередніх інстанцій, Товариством у касаційній скарзі не оскаржується.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Агро" не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Агро" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р. у справі № 5016/1435/2012(6/102) господарського суду Миколаївської області - без змін.