Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 листопада 2010 року у справі № 4/156 Господарського суду Донецької області за позовом Приватного підприємства "Варс", м. Донецьк, до Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", Донецька область, про стягнення 27 854 грн.,

за участю представників сторін:

позивача – Поліщук Г.Ю. (директор, наказ № 1-09 від 30.09.05);

відповідача – не з’явився,

У липні 2010 року позивач ПП "Варс" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ВАТ "Азовзагальмаш" про стягнення 27 854 грн.

Вказував, що 27.02.08 між ним та відповідачем був укладений договір № РСН-03080, згідно умов якого він (постачальник) зобов’язався здійснити поставку товару покупцю (відповідачу), а покупець –прийняти товар та здійснити його оплату.

Зазначав, що на виконання умов договору ним було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 93 600 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого товару, позивач просив стягнути з відповідача 19 799 грн. основного боргу та 8 055 грн. пені, а всього –27 854 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06 вересня 2010 року (суддя Гринько С.Ю.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ВАТ "Азовзагальмаш" на користь ПП "Варс" 12 799 грн. боргу, 197,99 грн. державного мита та 167,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині вимог відмовлено.

Рішення в частині часткового задоволення вимог про стягнення боргу, мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого товару, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 7 000 грн., які входять до складу основної суми боргу, обґрунтоване сплатою відповідачем вказаної суми боргу.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені, мотивоване тим, що умовами договору № РСН-03080 не передбачено такого виду відповідальності за порушення грошового зобов’язання, як сплата пені.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29 листопада 2010 року (колегія суддів у складі: Геза Т.Д. –головуючого, Акулової Н.В., Приходько І.В.), рішення змінено та постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 19 799 грн. боргу.

В іншій частині рішення залишено без змін.

постанова в частині зміни рішення місцевого суду, мотивована посиланнями на неповне встановлення місцевим судом дійсних обставин справи в частині вимог про стягнення боргу в сумі 7 000 грн. та на відсутність належних доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу.

У касаційній скарзі ВАТ "Азовзагальмаш", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 530, 627, 629 ЦК України та ст.ст. 43, 105 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 27.02.08 між сторонами у справі був укладений договір № РСН-03080, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов’язався здійснити поставку товару покупцю (відповідачу), а покупець –прийняти товар та здійснити його оплату.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем одержано товар, а саме: дезінфікуючий засіб "Жавель-Клейд" на загальну суму 93 600 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 128 від 11.03.08 на суму 36 000 грн., № 287 від 26.05.08 на суму 18 000 грн., № 341 від 23.06.08 на суму 19 800 грн. та № 440 від 01.08.08 на суму 19 800 грн.

Пунктом 6 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату отриманого товару протягом 10 банківських днів після надходження продукції на склад покупця та виставлення рахунку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що позивачем за отриманий відповідачем товар на підставі договору № РСН-03080, було виставлено відповідачу рахунки № 144 від 11.03.08, № 326 від 26.05.08, № 381 від 23.06.08, № 475 від 01.08.08 та № 310 від 24.07.09, які сплачені частково в сумі 80 801 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 247989 від 28.03.08 на суму 10 000 грн., № 249353 від 04.04.08 на суму 5 000 грн., № 255342 від 13.05.08 на суму 14 441,55 грн., № 258756 від 29.05.08 на суму 17 559,45 грн., № 262182 від 18.06.08 на суму 7 000грн., № 265115 від 07.07.08 на суму 8 550 грн. та № 269530 від 30.07.08 на суму 11 250грн.

Отже, відповідач частково розрахувався за отриманий товар, в зв’язку з чим утворилась заборгованість в сумі 19 799 грн. за отриманий товар по видатковій накладній № 440 від 01.08.08.

Нормами ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів здійснення відповідачем повної оплати отриманого товару на підставі договору № РСН-03080.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення 7 000 грн., які є складовою частиною заявленої до стягнення суми боргу, з підстав сплати відповідачем означених коштів, місцевий суд не в повному обсязі встановив дійсні обставини справи та не надав належної правової оцінки тій обставині, що рахунок № 475 був виставлений відповідачу 01.08.08, та відповідно до п. 6.1 договору підлягав оплаті до 11.08.08, тому помилково вважав перерахування відповідачем позивачу 18.06.08 грошових коштів в сумі 7 000 грн. належним доказом часткової оплати товару за видатковою накладною № 440 від 01.08.08.

Змінюючи рішення місцевого суду в означеній частині, суд апеляційної інстанції вказані помилки усунув та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог в частині стягнення боргу.

Крім того, судами обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог про стягнення 8 055 грн. пені, у зв’язку з тим, що умовами договору № РСН-03080 не передбачено такого виду відповідальності за порушення грошового зобов’язання, як сплата пені.

Судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що відповідач не отримував рахунків на оплату товару, тому строк оплати товару не настав, не заслуговують на увагу суду, оскільки спір щодо отримання товару між сторонами відсутній, а рахунки на оплату поставленого на підставі договору № РСН-03080 товару, містяться в матеріалах справи (а.с. 52-56).

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 листопада 2010 року у справі № 4/156 залишити без змін.