Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Приватне підприємств "Полісвіт" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Державного вищого навчального закладу "Луганський будівельний коледж" Української державної будівельної корпорації "Укрбуд", за участю в якості третіх осіб Луганської міської ради та Приватного підприємства "Бізнес-Україна", про зобов'язання відповідача припинити зловживання своїм правом землекористувача, обумовленим державним актом на право постійного користування землею серії І-ЛГ №004487/4 від 05.12.97, шляхом звернення до Луганської міської ради з заявою про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою площею 0,1355 га по АДРЕСА_1 у порядку, передбаченому ст. 142 ЗК України (з урахуванням уточнення).

Позов мотивовано посиланням на обставини розташування належного позивачу нерухомого майна на спірній земельній ділянці, що належить відповідачу на праві постійного користування.

Відповідач проти позову заперечив та звернувся з зустрічною позовною заявою про зобов'язання Приватного підприємства "Полісвіт" усунути перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою, яка належить відповідачу на праві постійного користування, шляхом її звільнення та демонтажу побудованих споруд.

Рішенням від 11.10.10 господарський суд Луганської області (суддя Ходирєва О.Т.) у задоволенні первісного позову відмовив через відсутність правових підстав, а зустрічний позов задовольнив у зв'язку з встановленням обставин незаконної забудови спірної земельної ділянки.

Постановою від 13.12.10 Донецький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Величко Н.Л. –головуючого, Алєєвої І.В., Москальової І.В.) рішення суду першої інстанції скасував частково, відмовивши в задоволенні зустрічного позову з підстав набуття позивачем права власності на нерухоме майно, побудоване на спірній земельній ділянці.

Ухвалою від 28.01.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про зміну постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови в зустрічному позові.

Касаційна скарга мотивована посиланням на неврахування судом апеляційної інстанцій обставин незаконного вилучення спірної земельної ділянки з користування відповідача, відсутності в позивача прав на цю ділянку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради №265/4 від 22.08.97 Приватному підприємству "Бізнес-Україна" надано в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 5 років земельну ділянку площею 900 м2 по АДРЕСА_2 під організацію автостоянки. Пунктом 1 цього рішення припинено право користування вказаною земельною ділянкою Луганського будівельного технікуму в зв'язку з його добровільною відмовою.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судами відповідач не доводив обставини визнання недійсним вказаного рішення виконавчого комітету, законність якого не є предметом даного спору, доводи щодо неправомірності припинення його права користування зазначеною земельною ділянкою є безпідставними та правильно не прийняті до уваги судами.

На підставі вказаного рішення між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та ПП "Бізнес-Україна" 29.09.97 укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) строком до 22.08.02, зареєстрований 29.09.97 за №2211.

Разом з тим, рішенням Виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.11.97 №77/4 вирішено оформити право постійного користування земельною ділянкою площею 1,9199 га відповідачеві для розміщення будівель та споруд по АДРЕСА_2 згідно з технічним паспортом земельної ділянки, яким припинено право відповідача на користування земельною ділянкою площею 0,0301 га в зв'язку з добровільною відмовою. На підставі цього рішення видано Державний акт на право постійного користування І-ЛГ №004487/4 від 15.12.97.

Листом №2598 від 14.06.01 Управління земельних ресурсів Луганської міської ради повідомило відповідача, що в площу наданої йому земельної ділянки помилково включена площа, яка знаходиться в користуванні ПП "Бізнес-Україна", та просило надати згоду на внесення змін у рішення виконавчого комітету №77/4 від 21.11.97 щодо зменшення земельної ділянки з "1,9199 га" на "1,8299 га".

Однак рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради №77/4 від 21.11.97 також зацікавленими особами не оскаржено та в судовому порядку недійсним не визнано, а відтак висновки суду апеляційної інстанції про його незаконність є передчасними.

Рішенням Виконавчого комітету Луганської міської ради №297/25 від 06.12.01 припинено право ПП "Бізнес-Україна" тимчасового користування на умовах оренди земельною ділянкою по АДРЕСА_2 та надано цю ділянку площею 0,09 га в оренду позивачеві терміном до 22.08.02 під розміщену автостоянку та нежитлові споруди, а також доручено укласти відповідний договір оренди.

Також між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір від 21.02.03 купівлі-продажу нежитлового приміщення, що складається з сторожової будки з ганком площею 4,8 м2 –літ. А-1, боксів площею 182,5 м2 –літ. Б-1, навісів –літ. Г-1, В-1, замощення –1, розташованого у АДРЕСА_1. Право власності на вказану автостоянку зареєстроване в МКП "БТІ" м. Луганська 27.02.03 за №109931.

Вважаючи порушеними свої права на користування належним на праві власності майном, розташованим на спірній земельній через заперечення відповідача проти внесення змін до відповідного Державного акту та перешкоджання оформленню позивачем права користування цією ділянкою, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про зобов'язання відповідача припинити зловживання своїм правом землекористувача, обумовленим державним актом на право постійного користування землею серії І-ЛГ №004487/4 від 05.12.97, шляхом звернення до Луганської міської ради з заявою про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою площею 0,1355 га по АДРЕСА_1 у порядку, передбаченому ст. 142 ЗК України (з урахуванням уточнення).

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів передбачений п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, яка передбачає примусове виконання обов'язку в натурі.

Однак звертаючись з вказаними позовними вимогами, позивач не довів наявність у відповідача встановленого на підставі закону обов'язку звернутись до Луганської міської ради з відповідною заявою з урахуванням відсутності в нього волевиявлення щодо такої добровільної відмови. Доводи щодо порушення порядку надання відповідачеві в постійне користування спірної земельної ділянки є безпідставними з огляду на чинність відповідного рішення виконавчого комітету ради, законність якого не є предметом даного спору.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволенні первісного позову.

Одночасно суди дійшли протилежних висновків щодо вимог зустрічного позову про зобов'язання ПП "Полісвіт" усунути перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою, яка належить відповідачу на праві постійного користування, шляхом її звільнення та демонтажу побудованих споруд.

Суд першої інстанції вказані вимоги задовольнив, виходячи з наявності у відповідача права постійного користування спірною земельною ділянкою, належних доказів правомірної забудови якої позивачем не надано, а МКП "БТІ" м. Луганська при оформленні документів на автостоянку зазначило, що документів на будівництво не надано, будівництво здійснено на самовільно захопленій землі, договір оренди землі позивачем з Луганською міською радою не укладався.

Натомість, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вимог зустрічного позову, дійшовши висновку про правомірність набуття позивачем права власності на відповідне майно з огляду на положення ст. 328 ЦК України та обставини його будівництва ПП "Бізнес-Україна" на земельній ділянці, яка була виділена в оренду саме для розміщення цього майна. За висновком суду апеляційної інстанції, розташоване на спірній земельній ділянці майно не є самовільно побудованим.

Проте чинне законодавства містить лише поняття самочинне будівництво, врегульоване ст. 376 ЦК України, та за відсутність дослідження наявності чи відсутності обставин, врегульованих цією нормою, висновки суду апеляційної інстанції про правомірність будівництва вищевказаних об'єктів є передчасними. Однак визнання цих об'єктів самочинним будівництвом та їх знесення на підставі положень ст. 376 ЦК України не визначено предметом позовних вимог зустрічного позову.

Разом з тим, судом правильно визначено, що спір між сторонами виник у зв'язку з обставинами передачі в постійне користування відповідачу земельної ділянки, яка частково не була вільною та була передана в тимчасове користування ПП "Бізнес-Україна". Однією ж з особливостей негаторного позову є відсутність спорів з приводу належності відповідного майна на праві власності чи іншому титулі. Однак відповідач заявив такий негаторний позов щодо спірної земельної ділянки при фактичному володінні нею позивачем за наявності між сторонами спору щодо прав на цю ділянку, який належним чином, зокрема в судовому порядку, не вирішено. До вирішення такого спору підстави для задоволення зустрічного негаторного позову відсутні.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.10 у справі №4/243пн залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.