Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р. у справі № 5011-35/8901-2012 господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" до 1) Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"; 2) Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов'язання списати заборгованість в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з'явилися;

відповідачів: 1) не з'явилися;

2) Мицько Р.М. (дов. від 14.12.2012р.),

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.09.2012 р. (суддя Літвінова М.Є.) у справі № 5011-35/8901-2012 в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя: Дикунська С.Я., суддя: Алданова С.О., Сітайло Л.Г.), апеляційну скаргу ТОВ "Смілаенергопромтранс" залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 17.09.2012 р. у справі № 5011-35/8901-2012 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" подало до Вищого господарського Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду м.Києва від 17.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року у справі №5011-35/8901-2012, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Відповідачі не скористалися правом, наданим ст. 111-2 ГПК України та не надіслали до Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.

Заслухавши пояснення представника Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.07.2009 р. ТОВ "Смілаенергопромтранс" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до НАК "Нафтогаз України", ДК "Газ України" про зобов'язання відповідачів на умовах і в порядку, встановленому Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (№3319-VI) (3319-17) , списати заборгованість зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій в розмірі 293 999,08 грн. по договору №28/09-10-БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 23.09.2009 р. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 23.09.2009 р. між ДК "Газ України" та ТОВ "Смілаенергопромтранс" укладено договір №28/09-10-БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався передати покупцю у власність природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, визначеному договором. У зв'язку із невиконанням позивачем своїх зобов'язань за Договором зі сплаті за спожитий природний газ ДК "Газ України" звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.11.2011 р. у справі № 08/02/11/1946 позов ДК "Газ України" про стягнення заборгованості в розмірі 2 469 819,75 грн. задоволено частково: з ТОВ "Смілаенергопромтранс" стягнуто 2 173 520,67 грн. основної заборгованості, 202 379,61 грн. пені, 51 941,66 грн. інфляційних втрат, 39 677,81 грн. 3% річних, 24 698,50 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 2 300,00 грн. боргу провадження припинено. Згадане рішення набрало законної сили 15.11.2011 р. Протоколом комісії з питань списання заборгованості за природний газ № 6 від 17.02.2012 р. вирішено списати нараховані штрафні санкції по справі № 08/02/11/1946 в загальній сумі 293 999,08 грн. на підставі Закону №3319-VI (3319-17) . Протокол надіслано відповідачу-2, однак останнім жодних дій по списанню не вчинено, чим порушено права позивача тощо.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону, серед іншого, підлягає списанню: заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом; заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Пунктом 2.5. ст.2 Закону №3319-VI передбачено, що списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм списання заборгованості встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 8 серпня 2011 року (894-2011-п) "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" (далі - Порядок).

Відповідно до ст.1 Закону №3319-VI його дія поширюється на підприємства незалежно від форм власності, які виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства, ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно п.6 Порядку кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, головний бухгалтер, комісія визначає обсяг заборгованості, який підлягає списанню, в розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі затверджених головою протоколів комісії. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Відповідно до п.8 Порядку учасники процедури списання протягом 10 днів після затвердження протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 року подають кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Позивач, наказом від 05.09.2011 р. №22 утворив комісію з питань списання заборгованості за природний газ та прийнято рішення про списання заборгованості перед ДК "Газ України" у справі №08/02/11/1946 в загальній сумі 293999,08 грн. (оформлено протоколами №1 від 31.10.2011 р., №8 від 26.12.2011 р. в т.ч. №6 від 17.02.2012р.). Це рішення затверджено головою комісії боржника.

На виконання п. 8 Порядку, позивач надіслав ДК "Газ України" листи-повідомлення, якими надав інформацію про суму списаної заборгованості.

Приймаючи рішення по суті спору господарський суд першої інстанції зазначив, що позивачем не дотримано вимог Закону №3319-VI (3319-17) та Порядку, адже рішення господарського суду Черкаської області у справі №08/02/11/1946 прийнято 02.11.2011 р., яке набрало законної сили 15.11.2011 р.

Таким чином, на день набрання чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) - 04.06.2011 року, судових рішень зі спору про стягнення основного боргу та штрафних санкцій, яке набрало чинності, не існувало. У відповідності до ст.ст. 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 р. (далі Закон №996) будь-які штрафні санкції в бухгалтерському обліку відображаються виключно на підставі прийнятих судових рішень (ухвал, постанов), як документів, які достовірно визначають зобов'язання боржника сплатити такі санкції.

Враховуючи, що рішення про стягнення з відповідача штрафних санкцій на дату набрання чинності Законом (04.06.2011 р.) не було, суди правомірно зазначили, що й нарахованих за договором штрафних санкцій на цей день також не існувало.

Відповідно до п.7 Порядку заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 % річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними в період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення в законній силі, визначається у відповідних й укладених між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) договорах.

Таким чином, для списання заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, по яких відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, передбачено спеціальну процедуру - підписання відповідних договорів між учасниками процедури списання.

Матеріали справи містять копії листів-повідомлень та проекту договору щодо списання заборгованості за Договором № 28/09-10-БО, які направлялись відповідачам в березні 2012 р., однак доказів погодження з ними відповідачів суду не надано тощо.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованими, оскільки між позивачем та відповідачами договори щодо списання заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій не укладались, заборгованість позивача перед відповідачем зі штрафних та фінансових санкцій в сумі 293 999,08 грн. у визначеному Законом порядку не списувалася.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 2 ст. 14 ЦК України встановлює, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно із ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тобто, враховуючи відсутність у відповідачів обов'язку вчиняти будь - які дії, які б підтверджували погодження списання заборгованості позивача, відповідач не може бути примушений робити це.

Відповідно до ст. 6 ГК України, загальним принципом господарювання в Україні є, зокрема, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Стаття 42 зазначеного кодексу України визначає поняття підприємництва як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" про зобов'язання відповідачів виконати вимоги Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) відсутні.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р. у справі № 5011-35/8901-2012 залишити без змін.