Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.

19.05.2009 р. ТОВ "Нафтопром-Плюс" звернулось в суд з позовом про розірвання укладеного 26.05.2008 р. з відповідачем кредитного договору № 010/05/2562 "Відновлювальна кредитна лінія та поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів" у зв’язку з істотною зміною обставин, якими керувались сторони при його укладенні.

У липні 2009 р. відповідач звернувся з зустрічним позовом до відповідача та третьої особи у солідарному порядку 1 358 676,95 доларів США заборгованості за вказаним договором, з яких 936 045,47 доларів США –сума кредиту, 142 011,68 грн. –проценти за користування ним, 263 315,06 доларів США –пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 17 304,74 доларів США – пеня за несвоєчасну сплату відсотків (а.с.31-32,т.2).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.10.2010 р. (суддя Бунякіна Г.І.) в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Нафтопром-Плюс" та ТОВ "Нафтапромінвест" солідарно на користь ПАТ " Райффайзен Банк Аваль" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №010/05/2562 від 26.05.2008 р. 4 266 439, 40 грн. суми заборгованості за тілом кредиту; 1 164 460,22 грн. залишку несплачених процентів, 1 219 702, 69 грн. пені за порушення строків погашення кредиту та 122 735, 93 грн. пені за порушення строків погашення відсотків по кредиту. В іншій частині зустрічних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 р. (головуючий –Шутенко І.А., судді –Бабакова Л.М., Здоровко Л.М.) рішення господарського суду Полтавської області від 26.10.2010 р. змінено в частині розміру сум, що підлягають стягненню з відповідачів за зустрічним позовом та стягнуто з них солідарно 4 266 439, 40 грн. суми заборгованості за тілом кредиту; 1 164 460,22 грн. залишку несплачених процентів, 219 702, 69 грн. пені за порушення строків погашення кредиту та 122 735, 93 грн. пені за порушення строків погашення відсотків по кредиту. В іншій частині зустрічних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить частково скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити в частині зустрічних позовних вимог нове рішення, яким позов задовольнити, стягнувши з ТОВ "Нафтопром-Плюс" та ТОВ "Нафтапромінвест" солідарно на користь банку кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 1 358 676,95 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 10 746 862,94 грн., з яких 936 045,47 доларів США (7 403 932,46 грн.) –борг за кредитом, 142 011,68 доларів США (1 123 283,99 грн.) –проценти, 263 315,06 доларів США (2 082 769,46 грн.) –пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 17 304,74 доларів США ( 136 877,03 грн.) – пеня за несвоєчасну сплату процентів.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 526 ЦК України, ч.1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 345 ГК України передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, і встановлено господарськими судами, 26.05.2008р. між ТОВ "Нафтопром-Плюс" (Позичальник) та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (банк-кредитор) було укладено кредитний договір № 010/05/2562 "Відновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів" (далі - кредитний договір).

Пунктом 1.1. кредитного договору визначено, що відповідно до умов цього договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит в формі мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з лімітом 3 400 000 (три мільйони чотириста тисяч) гривень (кредит), а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором. К редитні кошти за договором надаються у гривні або доларах США (в перерахунку за курсом Національного банку України).

Кінцевий термін погашення кредиту за умовами договору - 20.05.2009р.

Додатковою угодою № 1 від 16 липня 2008 року до кредитного договору, ліміт кредитної лінії було збільшено до 4 600 000,00 грн.

Згідно п. 2.1. кредитного договору, плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі: при наданні кредитних коштів в національній валюті 17,5 процентів річних; при наданні кредитних коштів в доларах США - 11,25 процентів річних.

Тобто, умовами кредитного договору передбачалося надання кредитних коштів банком: як в національній, так і іноземній валюті, обмежуючи лімітом кредитування в національній валюті - гривні.

Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що у разі надання кредиту в іноземній валюті, банк на підставі письмової заявки позичальника зобов'язується перераховувати кредитні кошти з позичкового рахунку на транзитний рахунок з метою подальшої конвертації на міжбанківському валютному ринку України та зараховувати отриману суму в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника № 26005100052587 в ПОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" для подальшого використання за цільовим призначенням.

Пунктом 5.5 договору зазначено мультивалютний позичковий рахунок №20626871112562, на якому обліковується заборгованість позичальника у ПОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Перше списання коштів банком з нього здійснено 27.05.2008р. в сумі 701 000, 00 доларів США, що еквівалентно 3 399 850, 00 грн., як кошти на продаж (вільний продаж інвалюти). В розділі "призначення платежу" за цією випискою зазначено перерахування кредитних коштів згідно листа клієнта від 27.05.2008р. та КД №010/052562 від 26.05.2008р. для подальшого зарахування на поточний рахунок 26005100052587 для використання за цільовим призначенням. Лист, до якого зроблено відсилання в зазначеній виписці, містить прохання клієнта –ТОВ "Нафтопром-Плюс" перерахувати кредитні кошти в сумі 701 000, 00 доларів США з кредитного рахунку №20626871112562, який розцінює як рахунок підприємства, на транзитний рахунок для продажу на міжбанківській валютній біржі та зарахування отриманого еквіваленту на поточний рахунок № 26005100052587 з метою використання за цільовим призначенням згідно умов кредитного договору.

Аналогічні обставини списання коштів банком з позичкового рахунку №20626871112562 12 серпня 2008 року в 247 670,00 дол. США, що в еквіваленті складало 1 199 961, 15 грн.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позичковий рахунок № 2062 6871112562, на якому обліковується заборгованість позичальника-позивача у Полтавській обласній дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", є рахунком бухгалтерського обліку самого банку щодо заборгованості його клієнта і останній не може заявляти будь-яких письмових розпоряджень щодо сум як кредитних коштів на ньому і, хоча, у розділі "визначення термінів" кредитного договору №010/05/2562 від 26.05.2008р. вказано, що датою видачі кредиту вважається дата першого списання коштів з позичкового рахунку, це визначення не є визначенням терміну за нормою права, та, на думку суду, не відповідає умові щодо порядку надання кредиту за ст. 5 цього ж договору і за таких обставин моментом надання кредиту є зарахування коштів на поточний рахунок позивальника –ТОВ "Нафтопром Плюс", тобто після виконання банком умов п. 5.2 кредитного договору щодо конвертації валюти на міжбанківському валютному ринку України, в розмірі зарахування.

Оскільки на поточний рахунок позичальника –ТОВ "Нафтопром-Плюс" надійшли кошти в національній валюті, про що засвідчують меморіальні ордери Полтавської дирекції "Райффайзен Банк Аваль": №2 від 27 травня 2008 року в 3 322 740,00 грн. та №1 від 12 серпня 2008р. в сумі 1 144 235, 40 грн., то і повертати банку кредитні кошти в тій валюті та розмірі, які він отримав - 4 600 000,00 грн. ( 3 322 740,00 грн. + 1 144 235, 40 грн.) з 17,5 % та пенею за прострочення платежу.

Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки вищевказані обставини підтверджують факт надання банком позики в доларах США, адже саме в такій валюті були зараховані кошти на позичковий рахунок ТОВ "Нафтопром Плюс", а подальша їх конвертація в гривні відбувалася виключно за розпорядженням самого позичальника як власника коштів.

За таких обставин, відповідно до ст. 1049 ЦК України та п.6.7 кредитного договору кредит банку має бути повернутий в тій валюті, що й отриманий.

Посилання суду на преюдиціальне значення рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2010р. в справі №3/150-09 є помилковим, оскільки суд ототожнив оціночні судження з юридичними фактами, тому що вказане рішення лише встановило відсутність підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення в частині вирішення зустрічного позову не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню в цій частині.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з’ясувати умови кредитного договору і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, що регулює спірні відносини, постановити законне та обгрунтоване рішення.

Що стосується судових рішень в частині вирішення первісного позову, то висновок господарських судів про відсутність підстав для його розірвання відповідно до ч.1 ст. 652 ЦК України є правильним, а тому рішення в цій частині необхідно залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26 жовтня 2010 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2010 року у справі за № 3/61-09 в частині вирішення зустрічного позову скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В решті рішення та постанову залишити без змін.