Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням від 03.06.2010 господарського суду Автономної республіки Крим (суддя: Чонгова С.І.) позовні вимоги задоволено.

Постановою від 20.09.2010 Севастопольського апеляційного господарського суду (судді: Котлярова О.Л.- головуючий, Антонова І.В., Латинін О.Л.) рішення від 03.06.2010 господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що Фонд майна Автономної Республіки Крим здійснив передачу гуртожитку всупереч вимогам статті 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та статей 4- 6 Житлового кодексу Української РСР, за якими гуртожитки не підлягають приватизації.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "Кримінвестбуд" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить судові рішення скасувати, посилаючись на те, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарськими судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сакської міської ради від 04.03.1992 за № 37 вирішено реорганізувати дослідно-експериментальний Прибережненський завод будівельних матеріалів, малі підприємства "Горняк" та "Оріон" та будівельно-монтажне управління № 4 в АТЗТ "Кримінвестбуд", яке 25.06.1996 перетворене у ВАТ "Кримінвестбуд".

27.09.1996 наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим за № 1579 затверджений перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Кримінвестбуд". В даний наказ внесені зміни наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим № 716 від 28.09.2001, в якому зазначено, що Фонд майна Автономної Республіки Крим передає до статутного фонду товариства, зокрема, будівлю гуртожитку за адресою: місто Саки, вул. Лобозова, 7.

Будівля гуртожитку, розташованого за адресою: місто Саки, вул. Лобозова,7, передана у власність ВАТ "Кримінвестбуд" за актом приймання-передачі від 10.10.2004.

Господарські суди дійшли висновку, що Фонд майна Автономної Республіки Крим наказом № 1579 від 27 вересня 1996 року "Про передачу нерухомості", з урахуванням наказу № 716 від 28 вересня 2001 року, здійснив передачу гуртожитку всупереч вимогам статті 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та статей 4- 6 Житлового кодексу Української РСР, згідно з якими гуртожитки не підлягають приватизації.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 18 січня 1995 року (36-95-п) , в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема, на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віддані чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.

Частиною 2 п.9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віддані яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків), одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 6 листопада 1995 року (891-95-п) , в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків. Зміни до п.2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26 травня 2004 року (695-2004-п) .

Отже, на момент проведення приватизації гуртожитку ВАТ "Кримінвестбуд" - гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Дану позицію висловлено Верховним судом України у постанові від 08.11.2010 за № 3/039-08/5 за позовом Баришівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ТОВ "Торгово-фінансовий дім" про визнання права власності на будівлю гуртожитку та витребування його із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119 - ст.11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 20.09.2010 Севастопольського апеляційного господарського суду та рішення від 03.06.2010 господарського суду Автономної Республіки Крим зі справи № 2-21/1202-2010 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.