1/225-10 Про стягнення заборгованості за договором підряду - 16.02.2011 Прийняття

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 р.

у справі № 1/225-10 Господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом Фізичної особи –підприємця

до Дніпропетровського закритого акціонерного

товариства "Трест Дніпродорбуд"

третя особа Будівельне управління № 5

про стягнення 43 237,30 грн.

за участю представників:

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 – не з'явилися;

Дніпропетровського ЗАТ "Трест Дніпродорбуд" –не з'явилися;

Будівельного управління № 5 - не з'явилися;

Фізична особа –підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просив суд стягнути з відповідача –Дніпропетровського закритого акціонерного товариства "Трест Дніпродорбуд" 43 237,30 грн. основної заборгованості та 4 323,70 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання за умовами договору № 05 від 05.03.2008 р. в частині оплати виконаних у період з квітня по червень 2008 року електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт (а.с.2-4).

Відповідач у справі – Дніпропетровське закрите акціонерне товариство "Трест Дніпродорбуд" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що:

- договір № 05 від 05.03.2008 р., на невиконання умов якого позивач посилається як на підставу своїх вимог, є неукладеним;

- належні докази виконання позивачем робіт відсутні;

- позивачем не доведено факту сплати на користь адвоката 4 323,70 грн. (а.с.45-47).

Третя особа –Будівельне управління № 5 до прийняття рішення у справі відзиву на позов не надала.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2010 р. у задоволенні позову відмовлено повністю (а.с.82-85).

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів виконання робіт та прийняття їх відповідачем.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2010 р. залишено без змін (а.с.110-112).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Фізична особа –підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм процесуального права, неправильним застосуванням до відносин сторін норм матеріального права (а.с.126-128).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

05.03.2008 р. між сторонами у справі –Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 та Дніпропетровським закритим акціонерним товариством "Трест Дніпродорбуд" укладено договір № 05.

За умовами зазначеного договору, позивач зобов'язався виконати поточний ремонт електрообладнання змішуючого бетонного вузла, розробку, виготовлення, монтаж, пусконалагоджувальні роботи по введенню в експлуатацію Автоматизованої системи управління (АСУ) бетонним вузлом, відповідно технічного завдання, наданого замовником, а відповідач –прийняти вказані роботи і оплатити їх на умовах, передбачених цим договором.

Посилання відповідача на те, що вказаний договір є неукладеним, оскільки не підписаний з його боку, вірно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Крім того, в силу ч. 3 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Разом з тим, як встановлено судами, сторони здійснили фактичні дії щодо виконання спірного договору, а саме: згідно платіжного доручення № 245 від 11.03.2008 р. відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи за договором № 05 від 05.03.2008 р., що вбачається з призначення платежу вказаного платіжного доручення.

Судами правильно визначено правову природу укладеного договору та віднесено його до договорів підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами договору, остаточний розрахунок між сторонами здійснюється протягом трьох операційних банківських днів після підписання замовником акта виконаних робіт та акта вводу АСУ в експлуатацію (п. 2.3).

Об'єми робіт, передбачених даним договором, передаються замовнику по актах виконаних робіт (п. 3.1 договору)

Замовник протягом 3-х днів з моменту отримання акта виконаних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи та підписати акт виконаних робіт або надати мотивовану відмову. У разі мотивованої відмови з боку замовника, сторони протягом двох днів складають двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та строків їх усунення (п. 3.2 договору).

Роботи по даному договору вважаються виконаними з дати підписання акта виконаних робіт та акта вводу в експлуатацію АСУ (п. 3.3 договору).

Проаналізувавши умови договору, суди дійшли правильного висновку про те, що належним доказом виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем є оформлений належним чином (підписаний сторонами) акт виконаних робіт та акт вводу АСУ в експлуатацію.

Разом з тим, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відтак, суд першої інстанції, з висновком якого погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного висновку про те, що роботи вартістю 43 237,30 грн. не можуть вважатися виконаними позивачем та прийнятими відповідачем.

Враховуючи положення ст. 49 ГПК, суди попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні позову, правомірно поклали витрати на оплату послуг адвоката на позивача у справі.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 р. у справі № 1/225-10 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 –без задоволення.