Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в засіданні взяли участь представники:

У серпні 2010 року Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Асоціації "Фінансових, промислових та торгівельних підприємств "Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр" про спонукання до виконання зобов'язання по господарському договору на переробку рядового вугілля №180 від 15.07.2009 року шляхом відвантаження на адресу споживача –Бурштинської ТЕС ВАТ "Західенерго" залишку концентрату у кількості 5247,99 тон.

Позов мотивований тим, що відповідач в порушення умов зазначеного договору належним чином не виконав свої зобов’язання щодо відвантаження вугільного концентрату, виконавши його лише частково.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.10.2010 року позов задоволено, зобов'язано відповідача виконати умови п.4.4 договору №180 від 15.07.2009 року щодо відвантаження на адресу споживача –Бурштинської ТЕС ВАТ "Західенерго" залишку концентрату у кількості 5247,99 тон, належного позивачу.

Рішення мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року рішення місцевого господарського суду від 20.10.2010 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Асоціація "Фінансових, промислових та торгівельних підприємств "Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр" подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року та рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2010 року скасувати і припинити провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.07.2009 року між ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (замовник) та Асоціацією "Фінансових, промислових та торгівельних підприємств "Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр" (виконавець) укладено договір на переробку рядового вугілля № 180, відповідно до умов якого, виконавець зобов’язався збагатити передане замовником рядове вугілля та відвантажити продукти збагачення (концентрат) замовнику або вантажоодержувачу, вказаному замовником у письмовій заявці у визначеному договором порядку (п.1.1, п.4.4. договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що концентрат має бути відвантажений протягом 3-х днів після поставки вугілля замовником і надання реквізитів відвантаження.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (435-15) , іншими законами або договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору № 180 від 15.07.2009 року, згідно акту "виконаних робіт, звірки надходження рядового вугілля та відвантажених продуктів збагачення за лютий 2010 року", позивачем передано відповідачу на збагачення 16326,00 тон рядового вугілля, яке було перероблено останнім у повному обсязі, внаслідок чого випуск концентрату становив 10425,784 тон. Зазначений концентрат частково був відвантажений відповідачем в обсягах 5 177,800 тон, при цьому, залишок невідвантаженого концентрату становив 5247,990 тон, що підтверджено актом виконаних робіт за лютий 2010 року та не було спростовано відповідачем.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент звернення позивача до суду, відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання по договору та не здійснив відвантаження залишку концентрату в обсягах 5247,990 тон.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій, про наявність підстав для спонукання відповідача до виконання умов договору шляхом зобов'язання відвантажити залишок концентрату у кількості 5247,990 тон.

На підставі зазначеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, прийнятими при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а відповідно і не спростовують висновків суду покладених в основу судового рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року та рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2010 року у справі № 11/211пн залишити без змін.