Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В засіданні взяли участь представники:

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "АНТЕКС-автоматика" про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів, оформлених протоколом від 07.10.2005 року.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.11.2010 року провадження у справі припинено на підставі п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року ухвалу місцевого господарського суду від 04.11.2010 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Носіков М.М. подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 04.11.2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішень прийнятих на загальних зборах акціонерів ТОВ "Науково-виробниче підприємство "АНТЕКС-автоматика", оформлених протоколом від 07.10.2005 року з підстав відсутності кворуму. Позивачем у позовній заяві зазначено, він, як учасник товариства, якому належить 40% статутного капіталу Товариства, не був присутній і не приймав участі у загальних зборах 07.10.2005 р., внаслідок чого ці збори є неповноважиими, тобто такі, що не відбулися; розрахунок суми, належної до виплати учаснику ВАТ "Хімавтоматика" не відповідав законодавству та у порушення вимог ч. 3 ст. 61 Закону № 1576-ХІІ та п. 6.16 Статуту Товариства взагалі не був наданий позивачеві (п.5 Порядку денного фактично був створений при призначенні зборів); питання про виключення позивача із складу учасників Товариства вирішували учасники, які володіють у сукупності тільки 29,97 відсотків голосів, що є порушенням ст.ст. 59, 64 Закону № 1576-ХІІ, відповідно до яких прийняти рішення про виключення учасника ТОВ можуть тільки учасники, які володіють більш, як 50 відсотків статутного капіталу; доказом того, що проти позивача мала місце змова відповідача з ліквідатором ВАТ "Хімавтоматика", на його думку, є включення до порядку денного п.5 - "Розподіл частки у статутному капіталі, що раніше належала ОСОБА_1",- без надання цієї інформації йому, як учаснику, до початку зборів, що є порушенням ст. 61 Закону № 1576-ХІІ . Враховуючи незаконне виключення позивача із складу учасників Товариства, то і розподіл частки у статутному капіталі, що йому належить, також є незаконним; учасник ОСОБА_2 (3,9 % СК) вийшов з Товариства 18.10.2000, а свою частку передав ОСОБА_1, але вона не була перереєстрована; учасник Товариства ВАТ "Хімавтоматика", якому належало 26,13% статутного капіталу, вийшов з Товариства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у справі № 2/215н були вимоги про скасування усіх рішень загальних зборів товариства, оформлених протоколом від 07.10.2005, а також усіх наступних рішень товариства після цієї дати. Оскарження позивачем у справі №2/215н саме усіх рішень загальних зборів товариства - відповідача, оформлених протоколом від 07.10.2005, підтверджується судовими рішеннями у справі №2/215н, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Підставами для подання позову у справі №2/215п є ті ж самі, що у справі №15/13пн-к.

Враховуючи вищевикладене, а також те, предмет спору, що підстави позову у справах №2/215 п та №15/13пн-к є однаковими і сторони ті ж самі, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про припинення провадження у справі № 15/13пн-к на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що судові рішення прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року та ухвалу господарського суду Луганської області від 04.11.2010 року у справі № 15/13пн-к залишити без змін.