Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Звернувшись у суд з даним позовом, позивач просив суд визнати за ним право власності на будівлю, розташовану за адресою: м. Бобринець, вул. Шевченка 72, та визнати незаконними та скасувати рішення Бобринецької міської ради №806 від 09.06.2005р. та рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради №237 від 12.07.2005р., обґрунтовуючи позов порушенням права власності позивача на спірне майно.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.08.2010р. (суддя Кабакова В.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2010р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Павловський П.П., судді Чус О.В., Швець В.В.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову господарського суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, та повністю задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони та треті особи не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на двадцять шостій сесії Бобринецької міської ради четвертого скликання 09.06.2005р. прийнято рішення №806 "Про виділення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення за адресою м. Бобринець, вул. Шевченка,72" .Даним рішенням з метою забезпечення обслуговування нежитлового приміщення, що, як зазначено у ньому, належить Бобринецькій міській територіальній громаді і розташоване за адресою м. Бобринець, вул. Шевченка,72, вирішено: виділити зі складу земель загального користування м. Бобринець земельну ділянку площею 342,22 кв.м для обслуговування не житлової будівлі за адресою м. Бобринець, вул. Шевченка,72; Бобринецькому БТІ виготовити технічну документацію на вищевказану будівлю в межах земельної ділянки площею 342,22 кв.м. 12.07.2005р. виконавчим комітетом Бобринецької міської ради прийнято рішення №237 "Про оформлення права власності на цілу нежитлову будівлю в м. Бобринець, вул. Шевченка,72". Даним рішенням виконком Бобринецької міської ради вирішив: затвердити акт технічного обстеження на цілу не житлову будівлю в м. Бобринець, вул. Шевченка,72; оформити право власності на цілу не житлову будівлю в м. Бобринець, вул. Шевченка,72 на територіальну громаду Бобринецької міської ради; доручити Бобринецькому БТІ підготувати та зареєструвати свідоцтво про право власності на цілу нежитлову будівлю в м. Бобринець, вул. Шевченка,72 на територіальну громаду Бобринецької міської ради.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про відмову у позові суд апеляційної інстанції погодився з його висновками про те, що відповідач-1 на законних підстав набув право власності на спірне приміщення.

Між тим, судові рішення є незаконними і підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Так, в порушення вимог статті 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) вирішуючи даний спір після скасування судом касаційної інстанції судових рішень, суди не врахували висновків та мотивів викладених у постанові суду касаційної інстанції від 29.04.2009р., при тому, що вони є обов’язковими при новому розгляді справи.

Скасовуючи ці судові рішення суд касаційної інстанції зазначав, що особа не може набути право власності на майно, на яке такого права не позбавлена у встановленому законом порядку інша особа. Між тим, із встановлених судами обставин справи вбачається, що спірне майно не вибуло із державної власності.

Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду, мають право звертатися згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (ч.1). У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (ч.2).

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 326 вказаного кодексу визначає зміст права державної власності, та передбачає, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч.2). Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами (ч.3).

Згідно статті 328 наведеного кодексу, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2).

Відповідно до статті 327 цього кодексу у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Підстави для набуття права у комунальну власність безхазяйної нерухомої речі визначені, зокрема статті 335 вказаного кодексу.

Встановивши, що комплекс будівель по вул. Дзержинського, 56, а в подальшому адреса була змінена (Шевченка, 70, 72/56), згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.12.1999р. №1448-р (1448-99-р) належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, і цим розпорядженням лише прийнято пропозицію МВС та Бобринецької міськради, погоджену з Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна та Держкомстатом, про передачу в м. Бобринці, зокрема, цієї будівлі Бобринецького райвідділу УМВС України в Кіровоградській області, з державної власності у власність територіальної громади міста, встановивши, що ця будівля є спірною у даній справі, та не встановивши, що така передача була здійснена, суди обох інстанцій дійшли незаконного висновку про те, що оспорені рішення органів місцевого самоврядування не порушують прав і охоронюваних законом інтересів позивача. Судами не встановлено, що спірне приміщення до прийняття оспорених рішень органами місцевого самоврядування вибувало із користування позивача.

Приписами статті 4 Закону України " Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено, що передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у абзацах другому, третьому, п'ятому частини першої статті 2 цього Закону, також органів, уповноважених управляти державним майном.

При цьому, статтею 6 цього Закону передбачено, що передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.

Відтак, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.12.1999р. №1448-р (1448-99-р) лише прийнято пропозицію МВС та Бобринецької міськради, погоджену з Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна та Держкомстатом, про передачу в м. Бобринці, зокрема, цієї будівлі Бобринецького райвідділу УМВС України в Кіровоградській області, з державної власності у комунальну власність, однак такої передачі у відповідності із вимогами Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) проведено не було оскільки відповідне рішення про передачу не приймалось та фактичної передачі проведено не було, а також враховуючи те, що на виконання вказівок суду касаційної інстанції при новому розгляді справи суди не встановили того, що спірне майно вибуло із державної власності у встановленому законом порядку, суди дійшли незаконного висновку про те, що позов у частині визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування не підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів статті 326 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч.2), а у правління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами (ч.3).

Відтак, оскільки з наведеної норми права та встановлених судами обставин справи вбачається, спірне приміщення належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, а від імені та в інтересах держави Україна право власності на спірне приміщення здійснює Кабінет Міністрів України, який і прийняв згадане вище розпорядження, у Бобринецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області не було правових підстав вимагати визнання за ним права власності на спірне приміщення.

Оскільки відповідно до приписів статті 1119 ч.1 п.3 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не встановлено порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, обставини справи встановлено повно, але висновки судів їм не відповідають, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення, прийняти нове.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Бобринецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справі України в Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2010р. та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.08.2010р. у справі №6/29(14/94(9/194) скасувати повністю і прийняти нове рішення, позов задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати рішення Бобринецької міської ради №806 від 09.06.2005р., та рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради №237 від 12.07.2005р.

В позові про визнання права власності на будівлю, відмовити.