ПР30/236-10 Про передачу у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів державного житлового фонду - 15.02.2011 Прийняття

У липні 2010 року регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" та Дніпропетровської міської ради, в якому просило зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" передати, а Дніпропетровську міську раду прийняти до комунальної власності гуртожиток.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" не здійснює жодних дій щодо виконання рішення позивача про передачу гуртожитку до комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2010 року (суддя Н.М.Євстигнеєва) позов задоволено повністю.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" передати до комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради по акту приймання-передачі об'єкт державного житлового фонду, а саме: гуртожиток по АДРЕСА_1 разом з об'єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей гуртожиток, який не увійшов до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства промислово-будівельної компанії "Придніпровський завод", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон".

Зобов'язано Дніпропетровську міську раду прийняти до комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська по акту приймання-передачі від товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" об'єкт державного житлового фонду, а саме: гуртожиток по АДРЕСА_1 разом з об'єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей гуртожиток, який не увійшов до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства промислово-будівельної компанії "Придніпровський завод", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 року (судді П.П. Павлоський –головуючий, О.В. Чус, В.В. Швець) рішення місцевого господарського суду скасовано. В позові відмовлено.

В касаційній скарзі регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області просить постанову господарського суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, в 1993 році відбулась приватизація орендного підприємства "Придніпровський завод залізобетонних конструкцій" шляхом викупу на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, як продавцем, та організацією орендарів орендного підприємства "Придніпровський завод залізобетонних конструкцій", як покупцем.

Гуртожиток по АДРЕСА_1, який був на балансі орендного підприємства "Придніпровський завод залізобетонних конструкцій", на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) не підлягав приватизації, а тому не увійшов до статутного фонду утвореної в процесі приватизації юридичної особи, правонаступником якої є товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон", однак знаходиться у нього на балансі.

В абзаці другому п.9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що у разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.

Управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, у відповідності Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України № 908/68 від 19 травня 1999 року (z0414-99) , покладено на державні органи приватизації.

Одним із способів такого управління згідно з пунктом 1.4 зазначеного Положення (z0414-99) є передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , в ст.ст.2, 4 якого визначено, що нерухоме майно, житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації, передаються до комунальної власності відповідних територіальних громад за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом.

Також встановлено, що 26.05.2008 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області видано наказ № 12/10-18-УДМ про передачу до комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська гуртожитку по АДРЕСА_1 та об’єктів інженерної інфраструктури, що обслуговують державний житловий фонд, які знаходяться на балансі товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон", про повідомлено відповідачів у справі.

Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради 03.07.2009 року повідомило регіональне відділення про готовність прийняти гуртожиток по АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади міста, який знаходиться на балансі товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон".

Однак, в порушення зазначених правових норм товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" не передало до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради гуртожиток по АДРЕСА_1, а тому колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд цілком правомірно зобов'язав його здійснити таку передачу.

Скасовуючи прийняте місцевим господарським судом рішення, апеляційний господарський суд зазначив, що позивачем не дотримано порядку передачі майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Однак, судом апеляційної інстанції не було взято до уваги того, що в даному випадку мова йде про передачу майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , а не в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Оскільки, апеляційним господарським судом до спірних правовідносин застосовано правові норми, які не підлягають застосуванню в даному випадку, прийнята судом постанова підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з рішенням господарського суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання Дніпропетровської міської ради прийняти до комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська по акту приймання-передачі від товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" гуртожиток разом з об'єктами інженерної інфраструктури, з огляду на наступне.

Як було з'ясовано в процесі розгляду справи, 06.11.2002 року Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 36/4, яким надано згоду на прийняття житлового фонду та гуртожитків у комунальну власність територіальної громади міста, а також затверджено комісію з прийняття-передачі вказаних об'єктів.

Порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій визначено в Положенні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995 (891-95-п) року.

В абзаці 2 п.1 зазначеного Положення (891-95-п) вказано, що передача в комунальну власність відомчого житлового фонду в інших випадках здійснюється в такому ж порядку з дотриманням вимог Законів України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та інших законодавчих актів.

Згідно п.8 Положення (891-95-п) передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього. У разі відсутності необхідної технічної документації вона відновлюється за рахунок підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд у комунальну власність.

Разом з відомчим житловим фондом передаються відповідним комунальним підприємствам зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо) (п.3 Положення (891-95-п) ).

Отже, передача житлового фонду з державної у комунальну власність пов’язана із комплексом відповідних дій, без вчинення яких складання акту приймання-передачі та передача об’єкту не є можливими.

Повідомляючи про свою готовність прийняти гуртожиток по АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади міста, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради повідомило про те, що для такого прийняття необхідно надати інвентарну справу, технічний паспорт, акт держкомісії про прийом будинку і здачу його в експлуатацію, бухгалтерську документацію для складання передаточного фінансового плану на подальше утримання, експлуатацію та ремонт гуртожитку, а також просило позивача посприяти у прискоренні вирішення питання про таку передачу.

Однак, задовольняючи вимогу позивача та зобов'язуючи Дніпропетровську міську раду прийняти по акту приймання-передачі гуртожиток, господарський суд першої інстанції не дослідив чи надавались Дніпропетровській міській раді технічна документація на будинок та документи, що встановлюють право на нього.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та може звернутися до суду за його захистом. Отже, пред'явлення позову до суду має на меті поновлення порушених прав.

При цьому, слід мати на увазі, що як цивільні права, так і цивільні обов’язки виникають на певних підставах, і якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлено відповідного обов’язку особи, то вона не може бути примушена до його виконання (ст. 14 ЦК України).

Проте, на вказане місцевий господарський при розгляді справи уваги не звернув, в зв'язку з чим прийняте ним рішення в частині задоволення позову про зобов'язання Дніпропетровської міської ради прийняти до комунальної власності гуртожиток слід скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 року скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2010 року скасувати в частині задоволення позову про зобов'язання Дніпропетровської міської ради прийняти до комунальної власності гуртожиток по АДРЕСА_1 разом з об'єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей гуртожиток.