Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: Вакуленко О.М. дов. від 29.12.2010 року

від відповідача: не з'явилися

В лютому 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Майя" звернулося до господарського суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21.10.2009 року за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Майя" про стягнення 2207690,54 грн. боргу за кредитним договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2010 року (суддя Власов Ю.Л.) заяву позивача залишено без задоволення.

Рішення мотивовано відсутністю визначених Законом України "Про третейські суди" (1701-15) підстав для оскарження та скасування прийнятого третейським судом рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 року (судді: Л.Л.Гарник –головуючий, Я.Л.Іваненко, В.О.Пантелієнко) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21.10.2009 року скасовано.

постанова мотивована тим, що при прийнятті рішення третейським судом вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_1, яка в забезпечення належного виконання відповідачем умов кредитного договору передала позивачу в іпотеку власне майно.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено господарськими судами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 26.12.2007 року між сторонами було укладено договір кредиту № 670/92-302, у відповідності до умов якого позивач надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти в розмірі 1960300,0 грн., які зобов'язався повернути у визначений договором строк та сплачувати проценти за користування ними.

В п.6.2 договору сторони погодили передати спір на вирішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у разі неможливості вирішити його шляхом переговорів.

В зв'язку з наявністю несплаченої заборгованості по погашенню кредиту та процентів за користування ним, 21.10.2009 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків прийнято рішення, яким стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Майя" на користь акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" заборгованість по договору кредиту в сумі 2207690,54 грн. та 22476,91 грн. третейського збору.

Як визначено в ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.

В ч.3 ст.51 зазначеного Закону визначено виключні підстави, за яких рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, а саме, у разі якщо:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що скасовуючи прийняте у даній справі рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов до помилкового висновку стосовно того, що третейський суд вирішив питання про права і обов'язки особи, а саме ОСОБА_1, яка не брала участі у справі, з огляду на наступне.

Як було встановлено, ОСОБА_1 для забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором передала в іпотеку позивачу нерухоме майно, належне їй на праві власності.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель у відповідності до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, задоволення вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки є правом позивача, а не його обов'язком.

В даному випадку предметом заявленого позивачем позову є стягнення заборгованості за кредитним договором з підстав його неналежного виконання відповідачем, а не звернення стягнення на предмет іпотеки.

ОСОБА_1 не є стороною кредитного договору, укладеного між сторонами, а отже третейським судом не вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких вона є.

Прийняте третейським судом рішення не містить висновків чи суджень про права та обов'язки ОСОБА_1, а тому необхідності залучення її до участі у справі не було.

Інших визначених чинним законодавством підстав для оскарження та скасування прийнятого третейським судом рішення від 21.10.2009 року виявлено не було, а тому місцевий господарський суд цілком правомірно відмовив товариству з обмеженою відповідальністю "Майя" у задоволенні вимоги про його скасування.

З огляду на викладене, постанову апеляційного господарського суду слід скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 року скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2010 року у справі № 38/99 залишити без змін.