Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. – головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Кершер", м. Київ (далі –ТОВ "Кершер")

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.2010 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2010

зі справи № 26/7

за позовом ТОВ "Кершер"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва", с. Джурів Снятинського району Івано-Франківської області (далі –ТОВ "Мальва")

про відшкодування збитків в сумі 8 100 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Кершер" –Омельченка О.О.,

ТОВ "Мальва" –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ТОВ "Кершер" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Мальва" 8 100 грн. збитків.

Позов мотивовано тим, що зазначена сума була сплачена позивачем за виставленим Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Академії правових наук України рахунком від 01.06.2010 № 48 за проведення судової експертизи на виконання ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2008 у господарській справі № 5/57 за позовом ТОВ "Кершер" до ТОВ "Мальва" про заборону неправомірного використання знака для товарів і послуг (далі –рахунок № 48, господарська справа № 5/57).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2008 (суддя Цюх Г.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 (колегія суддів у складі: суддя Новосад Д. Ф. –головуючий, судді Михалюк О.В., Мельник Г.І.), у задоволенні позову відмовлено з посиланням на статтю 44 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ).

ТОВ "Кершер" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- за клопотанням ТОВ "Кершер" при вирішенні спору у господарській справі № 5/57 було призначено судову експертизу об’єктів інтелектуальної власності;

- рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.01.2009 у справі № 5/57, яке набрало законної сили, позов ТОВ "Кершер" було задоволено; цим рішенням питання про розподіл судових витрат за проведення судової експертизи не вирішувалося, оскільки ТОВ "Кершер" з відповідною вимогою до суду не зверталося, а фактичні дані щодо вартості проведення цієї експертизи у справі відсутні.

Відповідно статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Стаття 49 ГПК України передбачає, що вказана категорія витрат, пов’язаних з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем не доведено, що він поніс витрати саме за проведення судової експертизи у господарській справі № 5/57, а також з відсутності підстав для відшкодування цих витрат поза межами названої справи.

Вищий господарський суд України з такою юридичною оцінкою обставин справи погоджується.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Керуючись статтями 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.2010 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 зі справи № 26/7 залишити без змін, а касаційну скаргу спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Кершер" –без задоволення.