Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: Галанський Д.П. дов. від 21.06.2010 року

від відповідача: не з'явилися

У липні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсхідіндустрія" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" про стягнення 370000,0 грн. попередньої оплати, 31783,0 грн. інфляційних втрат, 9518,62 грн. процентів за користування коштами та 134850,04 грн. неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу перерахував відповідачу грошові кошти в якості попередньої оплати за товар, але відповідач прострочив передачу товару та передав його не у повній комплектності.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.09.2010 року (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" 370000,0 грн. попередньої оплати, 9518,62 грн. процентів,134850,04 грн. неустойки та судові витрати.

В частині стягнення 31783,0 грн. інфляційних втрат в позові відмовлено.

При цьому, господарський суд визнав доведеними обставини, якими позивач обгрунтовував позовні вимоги, але відмовив у стягненні інфляційних втрат в зв'язку з тим, що відповідач порушив не грошове зобов'язання, що є підставою для стягнення інфляційних втрат, а зобов'язання виражене у натуральній формі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року (судді: В.Я.Погребняк –головуючий, М.М.Слободін, О.В.Шевель) рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено.

В іншій частині рішення залишено без змін.

постанова мотивована тим, що відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсхідіндустрія" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 23.07.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсхідіндустрія" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Згода" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 1/07/09, за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити токарно-карусельний верстат модель 1550.

В п.2.1 договору з урахування додаткової угоди сторони погодили, що ціна за товар, включаючи демонтаж, упаковку, завантаження, складає 2650632,0 грн.

Оплата здійснюється в такому порядку: попередня оплата в розмірі 1199211,0 грн. сплачується протягом 7-ми банківських днів після підписання договору, кінцевий розрахунок в розмірі 1451421,0 грн. –протягом 7-ми банківських днів після демонтажу товару до завантаження його на автотранспорт (п.4.1 договору).

Товар у відповідності до п.3.1 договору продається на умовах FCA м.Маріуполь територія ВАТ "Азовмаш" у відповідності до Інкотермс 2000.

Також встановлено, що позивач на виконання умов договору 29.07.2009 року перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 1199211,0 грн., а 26.08.2009 року та 18.09.2009 року розрахувався за товар у повному обсязі.

Однак, відповідач з порушенням обумовлених у договорі строків поставки товару за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року поставив відповідачу комплектуючих товару на суму 2280632,0 грн., комплектуючих на суму 370000,0 грн., а саме коробки швидкостей та головного електродвигуна, поставлено не було.

Як визначено в ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

У разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором пропорційного зменшення ціни або доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором вимагати заміни некомплектного товару на комплектний або відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми (ст. 684 ЦК України).

Господарськими судами з'ясовано, що 15.04.2010 року позивач звертався до відповідача з вимогою про поставку залишку комплектуючих товару та передачу необхідних документів, однак така вимога виконана не була.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, що товар позивачу він поставив у повному обсязі, однак доказів на підтвердження своїх доводів ним не подано.

За таких обставин, не можна погодитися з припущенням апеляційного господарського суду, яке лягло в основу прийнятої постави, стосовно того, що недопоставка всіх деталей токарно-карусельного верстату є наслідком неподачі позивачем автотранспорту з контейнерами для їх завантаження, оскільки таке припущення суперечить встановленим обставинам справи.

Також не можна погодитися з висновком апеляційного господарського суду про те, що позивач у даному випадку має право лише вимагати від відповідача передачі недопоставлених деталей товару і не може вимагати повернення сплачених за них коштів, оскільки, як зазначалось вище, позивач звертався з такою вимогою до відповідача, однак вона не була виконана з огляду на те, що відповідач не визнає порушень договірних зобов'язань зі своєї сторони.

Як визначено в ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Сторони у відповідності до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч.1 ст. 222 ГК України).

Оскільки, що відповідач не довів факту поставки позивачу обумовленого договором товару у повній комплектності, отримані від позивача кошти за недопоставлені деталі не повернув, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з нього 370000,0 грн. попередньої оплати за недопоставлені деталі, а також нараховані у відповідності до ч.3 ст. 693 Цивільного кодексу України проценти за користування чужими грошовими коштами.

Також, враховуючи, що обов'язок поставити товар не є грошовим зобов'язанням, а вимога про повернення суми попередньої оплати позивачем до пред'явлення позову не заявлялась, підстави для стягнення інфляційних втрат, нарахованих за період з вересня 2009 року по березень 2010 року, відсутні, про що правильно зазначив господарський суд першої інстанції.

Стосовно вимоги про стягнення неустойки слід зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України обов'язок сплатити неустойку настає у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання, визначеного договором.

В п.6.3 договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків поставки товару у вигляді сплати продавцем неустойки в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого або поставленого з порушенням визначеного графіку товару за кожен день прострочення.

Відповідно до правил Інкотермс 2000 поставка товару на умовах FCA означає, що продавець вважається таким, що виконав своє зобов'язання з поставки товару в момент його передачі перевізнику, вказаному покупцем, у визначеному договором місці.

В п.п.3.1 –3.5 договору сторони погодили, що продавець протягом 21 дня після надходження попередньої оплати повинен на території ВАТ "Азовмаш" в м.Маріуполі здійснити завантаження товару в морські контейнери, які надає покупець на автомобільному транспорті. При цьому, таке завантаження повинно бути здійснене протягом 48 годин. Графік подачі транспорту під завантаження погоджується з продавцем не менш ніж за три дня до подачі транспорту під завантаження. Перевищення цього часу вважається ненормативним простоєм автотранспорту, що є підставою для стягнення з продавця збитків з розрахунку 100 євро за кожну добу простою.

За вимогами ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В процесі розгляду справи було досліджено, що поставка комплектуючих товару відбулася з порушенням визначених договором строків.

Однак, враховуючи, що позивачем не подано доказів, які б свідчили про своєчасне надання ним автомобільного транспорту з контейнерами для завантаження, доказів узгодження з відповідачем графіку подачі транспорту, а також доказів ненормативного простою вчасно поданого ним автотранспорту, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що ним не доведено факту вчинення дій, визначених договором, після вчинення яких відповідач міг виконувати свій обов'язок, що у відповідності до ч.4 ст. 612 Цивільного кодексу України звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків поставки товару, в зв'язку з чим у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки слід відмовити.

З огляду на викладене, постанову апеляційного господарського суду, висновки якого суперечить встановленим обставинам справи, слід скасувати у повному обсязі, а рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати частково, а саме в частині стягнення неустойки, з покладенням судових витрат на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсхідіндустрія" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року скасувати.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.09.2010 року у справі № 19/111 скасувати в частині стягнення 134850,04 грн. неустойки, 5223,74 грн. державного мита та 222,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволення вимоги про стягнення 134850,04 грн. неустойки відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсхідіндустрія" 3795,19 грн. державного мита та 164,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення господарського суду Полтавської області у справі № 19/111 залишити без змін.