Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна", м. Харків,

на рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2010

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2010

зі справи № 16/155-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" (далі –ТОВ "Кронверк Сінема Україна")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома" (далі –ТОВ "Аксіома"), м. Харків,

про стягнення 590 733,62 грн.,

за участю представників сторін:

позивача – Єкимова І.С.,

відповідача – Дробишевського Є.О.,

ТОВ "Кронверк Сінема Україна" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Аксіома" 590 733,62 грн., сплачених ним відповідачеві як забезпечувальний внесок за попереднім договором від 25.03.2008 № ПА1/08 (далі –Попередній договір), що мотивувало неукладенням основного договору внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов’язань.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.10.2010 (суддя Тихий П.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 (колегія суддів у складі: Бондаренко В.П. –головуючий суддя, судді Камишева Л.М., Черленяк М.І.), в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України та письмових доповненнях до неї ТОВ "Кронверк Сінема Україна" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

ТОВ "Аксіома" подало відзиви на касаційну скаргу та доповнення до неї, в яких зазначило про безпідставність доводів скаржника і просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, за Попереднім договором сторони мали укласти основний договір оренди приміщень не пізніше 28.02.2009 (пункти 1.1, 2.1.13). При цьому ТОВ "Кронверк Сінема Україна" протягом 15 днів з моменту укладення Попереднього договору зобов’язалося сплатити забезпечувальний внесок (37492,02 євро; пункт 4.1) та надати відповідачеві технічне завдання/завдання на проектування, тоді як прострочення передачі технічного завдання позивачем є підставою для перенесення усіх пов’язаних з цим термінів виконання зобов’язань відповідачем (пункти 1.4.1, 1.4.3). Разом з тим відповідач за Попереднім договором зобов’язався: переробити проектну документацію, передати приміщення позивачеві не пізніше 15.10.2008 за актом доступу; відкрити будівлю для відвідувачів у строк не пізніше 31.03.2009; оформити правовстановлюючі документи та зареєструвати право власності на будівлю не пізніше 28.02.2009 тощо (пункти 2.1.1, 2.1.3, 2.1.4). Пунктом 5.8 Попереднього договору визначено умови повернення забезпечувальних внесків.

У прийнятті рішення зі справи місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не подано доказів виконання ним передбаченого Попереднім договором обов’язку з передачі відповідачеві технічного завдання/завдання на проектування, тоді як невиконання позивачем цього обов’язку призвело до невиконання договірних зобов’язань відповідачем.

Водночас суд апеляційної інстанції постанову зі справи мотивував й тим, що: спірний договір має ознаки змішаного; зобов’язання за Попереднім договором припинилися зі спливом річного строку, передбаченого частиною третьою статті 635 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та частиною першою статті 182 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ); умови цього ж договору в частині підрядних відносин сторін є чинними та підлягають виконанню.

Проте висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності між сторонами підрядних відносин з огляду на приписи статті 837 ЦК України суперечить встановленій попередніми судовими інстанціями меті укладення Попереднього договору –укладення договору оренди –та не підтверджений доказами, які свідчили б про досягнення сторонами згоди щодо виконання відповідачем певної оплатної роботи за завданням позивача.

До того ж ні місцевий, ані апеляційний господарські суди:

- не врахували того, що частина третя статті 635 ЦК України та частина перша статті 182 ГК України не містять положень щодо нікчемності правочину, що їм суперечить;

- не з’ясували правового характеру спірних правовідносин та обраних позивачем правових підстав позову [чи то йдеться про невиконання договірних зобов’язань (статті 525, 526 ЦК України) або про стягнення збитків (частина друга статті 635 ЦК України), або про повернення майна, що зберігається без достатньої правової підстави (стаття 1212 ЦК України)];

- не дослідили змісту пунктів 1.4.3 та 3.1 Попереднього договору щодо можливості відстрочення терміну підписання основного договору; не встановили фактичних обставин, пов’язаних із можливим впливом на цей термін дій сторін з виконання або невиконання зобов’язань за Попереднім договором (у тому числі й зобов’язань позивача з передачі технічного завдання/завдання на проектування); не з’ясували дійсного кінцевого терміну укладення основного договору (відповідно до умов Попереднього договору та фактичних дій сторін);

- не встановили причин неукладення сторонами основного договору оренди;

- не встановили правового характеру сплачених позивачем сум (аванс, завдаток, плата за певні роботи тощо) та підстав їх одержання і утримання відповідачем;

- не встановили, чи вимагав позивач від відповідача повернення коштів відповідно до положень пункту 5.8 Попереднього договору.

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України (1798-12) є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 зі справи № 16/155-09 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.