Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" –Труфанова О.С. (дов. від 22.07.2010),

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 –ОСОБА_7 (дов. від 11.08.2010);

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.07.2010 за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 порушено провадження у справі про банкрутство в порядку ст.ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на майно Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4.

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.07.2010 (суддя Ніколаєнко Р.А.) визнано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Захаревську Н.П., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2010 (колегія суддів у складі: Калантай М.В. –головуючий, Волков Р.В., Новікова Р.Г.) постанову господарського суду Запорізької області від 27.07.2010 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що незважаючи на наявність належної боржнику нерухомості та рухомого майна, задоволення вимог одного кредитора приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань в повному обсязі перед іншими кредиторами.

В касаційній скарзі ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" просить скасувати постанови судів апеляційної та першої інстанцій, провадження у справі припинити. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України, ст.ст. 7, 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Переглянувши в касаційному порядку прийняту у судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа –підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про визнання його банкрутом в порядку ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В обґрунтування заяви посилався на те, що станом на 15.06.2010 має заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 238 361,29 доларів США, погасити яку не має можливості, оскільки підприємницьку діяльність припинено, рухомого та нерухомого майна, а також будь-яких інших активів не має.

Окрім того, до боржника звернувся інший кредитор –Добрунов А.П. з вимогами про погашення заборгованості на суму 17 000,00 грн., яка виникла у боржника на підставі укладених договорів на виконання робіт з оцінки вартості житлового будинку та товару в обороті.

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.07.2010 в порядку статей 22, 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

При цьому суд виходив з того, що належними у справі доказами підтверджено заборгованість перед Банком за кредитною угодою та договорами про видачу траншів до неї на загальну суму 238361,29 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 1886605,77 грн.

Згідно представленого суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_13 звіту про незалежну експерту оцінку ринкова вартість переданого боржником в іпотеку та заставу майна (житловий будинок загальною площею 282,1 кв.м. по ОСОБА_14 та товари в обороті) дорівнює 1 250 140,00 грн.

Незважаючи на наявність належної боржнику нерухомості та рухомого майна, суд дійшов висновку, що задоволення боржником вимог одного кредитора призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Апеляційний господарський суд визнав обґрунтованим та законним рішення місцевого господарського суду щодо визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодися з висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Норми ст. 53 Цивільного кодексу України визначають, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

За приписами Преамбули Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) цей закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності –боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Такий порядок передбачений, зокрема статтями 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 2 ст. 47 Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Стаття 1 Закону о визначає, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Отже, законодавець визначив сферу застосування Закону (2343-12) , обмеживши її суб'єктами підприємницької діяльності (юридичними особами та фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність). Фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності, які мають заборгованість, що не ґрунтується на веденні підприємницької діяльності не підпадають під сферу регулювання зазначеного Закону (2343-12) та не можуть бути суб'єктами банкрутства відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . З такою думкою погодився Верховний Суд України у постанові від 20.11.2007 року у справі № 6/33.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є наявність доведеного факту, що заборгованість перед кредиторами у боржника виникла у зв'язку із здійсненням ним саме підприємницької діяльності.

Однак, судами як першої, так й апеляційної інстанцій, при винесенні постанови про визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом, не було досліджено хто є сторонами кредитної угоди № 14.13681 від 18.10.2007 та договорів траншів на видачу коштів, не з'ясовано предмет цих кредитних договорів, термін їх виконання, а також не досліджено, чи виникла ця заборгованість саме в результаті здійснення боржником підприємницької діяльності.

Тобто, суди в порушення ст.ст. 38, 43, 86 ГПК України лише констатували про наявність у боржника грошових зобов'язань перед кредиторами та про наявність у боржника рухомого та нерухомого майна, при цьому так і не з'ясували, чи виникла заборгованість ОСОБА_4 в результаті здійснення боржником підприємницької діяльності, чи випливає із вимог особистого характеру.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що кредитна угода № 14.13681, договори про видачу траншів, укладені між ПриватБанком та ОСОБА_4 та видані на споживчі потреби ОСОБА_12 (а.с. 19-37 т. 1).

Вищевикладене свідчить про те, що, постанова суду першої інстанції була прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, з неналежним застосуванням норм законодавства, а тому суд дійшов передчасного висновку про необхідність визнання боржника банкрутом в порядку статей 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відкриття ліквідаційної процедури.

Апеляційний господарський суд вищевказаних недоліків суду першої інстанції не виправив, залишивши постанову про визнання ФОП банкрутом без змін.

Відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин справи відповідні постанови суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 85, 1117, 1119 - 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2010 та постанову господарського суду Запорізької області від 27.07.2010 у справі № 16/171/10 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Запорізької області.