Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.07.2010 року (судді Гридасов Ю.В.) позов про стягнення з товариства вартості частки статутного капіталу та частки прибутку товариства задоволено.

Суд дійшов висновку, що за нормами ст.ст. 116, 148 ЦК України, ст. 88 ГК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", учасник господарського товариства вправі з нього вийти, моментом виходу є дата подання заяви про вихід, а за нормою ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході такому учаснику виплачується вартість частини майна пропорційна його частці у статутному фонді на дату подання заяви про вихід з товариства, а оскільки позивач 29.12.2009 р. подав заяву про вихід з товариства, тому вимоги позову про виплату частки статутного капіталу та прибутку підлягають задоволенню.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 р. (судді: Лавренюк О.Т., Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.) рішення господарського суду Херсонської області від 27.07.2010 року скасовано. В позові відмовлено.

Апеляційна інстанція дійшла висновку, що позивачем не доведено обставин виходу з товариства, а заява про такий вихід до у ваги не приймається, оскільки доказів її передачі товариству не надано, наступні дії позивача, а саме купівля-продаж від 22.03.2010 р. частки в товаристві, рішення від 23.03.2010 р. та реєстрація статуту, свідчать про те, що позивач зі складу учасників товариства не виходив, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано ст. 148 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", оскільки спосіб і форма повідомлення учасником про вихід з товариства статутом не обумовлено, відповідна заява про вихід була вручена 18.12.2009, про що свідчить відзив на апеляційну скаргу, тому висновок суду про відсутність заяви необґрунтований. Скаржник вважає, що моментом виходу з товариства є 29.12.2009 р., тобто після спливу десятиденного строку з дня подання заяви від 18.12.2009 р.

Судом апеляційної інстанції порушено ст. 91 ГПК України, оскільки розглянуто апеляційну скаргу заступника прокурора, який не наділений правом оскарження судового рішення; порушено ст. 105 ГПК України щодо змісту постанови апеляційної інстанції, порушено ст.ст. 33, 34 ГПК Уркаїни, оскільки не зазначив, які засоби доказування повинні підтверджувати факт вручення заяви про вихід учасника з товариства, всупереч підтвердження факту вручення письмовими поясненнями відповідача.

Заступник прокурора Херсонської області у відзиві на касаційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, вважає, що апеляційний господарський суд надав вірну оцінку обставинам та доказам на їх підтвердження, а доводи скаржника про відсутність у заступника прокурора права на звернення з апеляційною скаргою не відповідають ст. 37 Закону України "Про прокуратуру".

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши прокурора та представників сторін, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору є стягнення з товариства вартості частки статутного капіталу та частки прибутку товариства у зв'язку з виходом учасника з товариства з обмеженою відповідальністю.

За нормами ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право приймати участь в управлінні справами товариства, приймати участь у розподілі прибутку товариства та отримувати його частину, вийти у встановленому порядку з товариства, отримувати інформацію про діяльність товариства, а також можуть мати інші права, передбачені законодавством та установчими документами товариства.

ст. 148 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачено право учасника товариства з обмеженою відповідальністю вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Позивач доводить, що вийшов зі складу учасників товариства згідно поданої 18.12.2009 р. заяви.

Згідно із ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Всупереч вимогам ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України товариством обставин звернення до товариства з відповідною заявою про вихід позивачем не доведено, доказів такого звернення не надано.

За таких обставин, касаційна інстанція визнає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав вважати, що позивач вийшов з товариства, а відтак підстав для висновку, що товариством було порушено вимоги ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" щодо виплати частки не має.

В силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати інші обставини справи, ніж ті, які були встановлені судами попередніх судових інстанцій.

З огляду на зазначені вимоги процесуальної норми доводи скаржника про доведення обставин виходу з товариства згідно поданої заяви стосується встановлення обстави, надання їм іншої оцінки ніж та, що була дана господарськими судом апеляційної інстанції, а відтак касаційною інстанцією до уваги не приймається.

Доводи щодо неправомірного прийняття до провадження апеляційної скарги заступника прокурора відхиляються, як такі, що не ґрунтуються на вірному розумінні норм процесуального закону, оскільки за нормами ст.ст. 29, 91 ГПК України прокурора наділено відповідним правом оскарження судового рішення. Заступник прокурора наділений правом оскарження судового рішення за нормами ст. 37 Закону України "Про прокуратуру", тому доводи скаржника щодо повноважень на оскарження судового рішення заступником прокурора відхиляються як безпідставні.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ,

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 р. у справі № 14/134-ПН-10 господарського суду Херсонської області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.